В «Українському Православному Слові» за липень-серпень 1982 р. була надрукована стаття С. Панянського під назвою: «Патріярх Пімен побував у Нью-Йорку». Автор статті висловив таке твердження: «Приїзд голови Православної Церкви СССР пройшов незауваженим», подало «Новоє Русскоє Слово» (30 червня) опис побуту Московського патріярха Пімена в СШ Америки. Це, як досі, єдине джерело, з якого можна довідатись про причини і перебіг побуту в США патріярха Пімена». Дивно, що така інформація появилась в «Українському Православному Слові».
Звичайно, якщо б шановний автор не спирав своїх інформацій на читанні тільки «Нового Русского Слова», а читав також українську пресу, зокрема український щоденник «Свобода», то напевно був би не написав такої невірної інформації. З того, що написав С. Панянський за «Новим Русскім Словом», то бачимо, що і «Новоє Русскоє Слово» не мало вже після всього докладних інформацій, але це нас мало обходить.
Тут тільки хочемо підкреслити, що український щоденник «Свобода» друкував вістки про приїзд патріярха Пімена за докладними інформаціями Українського Патріярхального Т-ва в Нью-Йорку і цими самими, а не іншими інформаціями диспонувала Консисторія Української Православної Церкви у Бавнд Бруку і на основі її діяв Блаженніший Митрополит Мстислав. Вістки про приїзд московського патріярха Пімена «Свобода» подавала наперед перед його приїздом. Отже, не можна твердити, що «Новоє Русскоє Слово» було «єдине джерело»… Хіба що тільки для С. Панянського.
У «Свободі» був поданий плян, де буде московський патріярх Пімен і з ким буде зустрічатись. Після цього «Свобода» подала про перебіг відбутої демонстрації української громади в Нью-Йорку проти Пімена, що відбулась 24 червня 1982 р. під Об’єднаними Націями. Після цього «Свобода» подала інформації про другу маніфестацію української громади, що відбулась у суботу, 26 червня 1982 р. в Пассейку. На жаль, С. Панянський, не добачивши української преси, нічого про це не знав, але написав про те, чого не бачив і не чув. Тут дозволимо собі навести довшу цитату з статті Панянського:
Треба все ж таки згадати, що у міжчасі і поза Ню Йорком, у суботу 26 червня патріярх мав всього і тільки одну відправу, а саме у церкві Свв. Петра і Павла в Пассейку, Н. Дж. Ця парафія знаходиться у московській юрисдикції. Під час Цієї відправи було дещо більше людей, значна частина яких прийшла побачити «московського медведя», як сказав один старенький дідок. У той самий час, в україн. православній парафії Св. Вознесення у Кліфтоні к. Пассейку, митр. прот. М. Пахолок відправив урочисту Панахиду за душі закатованих московськими большевиками українських православних єпископів, священиків і вірних УАПЦеркви та за душі мільйонів жертв Великого Голоду 1932-33 років, а також за усіх тих, що життя своє віддали за віру Христову, Українську Церкву Православну та побожний народ український, за його волю і державність.
Вище зацитований уривок не є інформацією, але дезінформацією, бо це є тільки півправда. Правдою є, і ті, що були на демонстрації, що в демонструючій колоні йшли два поруч себе українські священики о. митрофорний протоієрей Мирон Пахолок і монах-студит о. Гавриїл Турконяк. Перший парох Української Православної Церкви у Кліфтоні, а другий — парох Української Католицької Церкви у Пассейку. Вони обидва спільно відправили Панахиду і виголосили промови. Так було. На жаль, С. Панянський мабуть не був на демонстрації і не знає дійсних фактів. Трохи дивно, що таку дезінформацію пропустила редакція журнала «Українське Православне Слово». Не зашкодило б присвятити більше уваги інформативним вісткам, а також не зашкодило б спирати свої відомості не тільки виключно на російській, але також на українській пресі.
Ще одна маленька заввага. В тому самому числі «Українського Православного Слова» надруковано статтю М. Галіва під назвою: «Вітаємо Блаженнішого Митрополита Мстислава з його 40-річчям єпископської хіротонії». Шкода, що редакція «Українського Православного Слова» не подала джерела статті, яка оригінально була надрукована в журналі «Патріярхат» за травень 1982 р. Подання джерела має своє вагоме значення, бо підкреслюється, що на ювілей 40-річчя Блаженнішого Митрополита Мстислава широко, всесторонньо і з увагою відгукнулась вся українська діяспора, не тільки українці православні, але й католики. Гадаємо, що таке ствердження є дуже істотним. З цього погляду редакційна заввага до статті М. Галіва була необхідна.
