Присвячую нашому Патріярхові
О, який терпеливий всевишній Отець!
І який же Він є всепрощальний!
Як багато часу і нагод він дає
Для поправи і для покаяння!
Бог зіслав для спасіння нам Сина Свого.
Він звелів Йому бути розп’ятим.
Господь муки терпів, катували Його,
Смерть прийняв, щоби люд рятувати!
І воскрес Він! Бо смертію смерть переміг,
І силу диявола знищив!
О, якби тільки люд Його вчення беріг —
Любов братню підніс якнайвище!
Брак любови, бо є — те найбільшеє зло!
Відтягає людину від Бога.
І стає воно завжди гріха джерелом,
Засліпляє людині дорогу!
Будь-кому: чи то буде — особа одна,
Цілий нарід, чи то — його провід;
Чи — цивільний, церковний — різниці нема;
Зло танцює! І, знай, своє робить!
І як часто тоді Милосердний Господь
Хоче руку рятунку подати —
Посилає Мойсея між той народ,
Щоби блудних синів спам’ятати!
І вся доля народу залежить тоді —
Як сини ті зустрінуть Мойсея?
Чи дадуть вони можність Божому слузі
Добрим зерном засіяти землю?
Відділити полову! А добре зерно
В найродючіший ґрунт посадити.
Як добрий господар, пильнувать, щоб воно
Могло плід чудотворний зродити!
Зустріч була спонтанна! Наче разом в одно,
Патріярхом йоно всі признали.
Всі куточки землі в свій час їх Блаженство
Оваційно і радо вітали.
І — почав слуга Божий обов’язок свій
Перед Богом сумлінно сповняти.
Та не раз, по дорозі, об каміння тяжкі
Приходилось йому спотикатись!
Без нарікань — відсунув, і — далі вперед
Йде відверто, упевнено й просто!
Так багато спішить добрих діл по собі
Залишити для Церкви й народу!
Не шукає пімсти. А — чисту любов
Прищепити в серця наші хоче!
Оцінімо ж достойно змагання його!
І слідами його йдім охоче!
Анна Руда
Рочестер, Н.-Й.
