В неділю, 22 грудня 1980 p., в Українському Народному Домі заходами нью-йоркського Відділу Українського Патріярхального Т-ва відбулась святочна академія з нагоди 89 народин Патріярха Йосифа.
В нью-йоркській парафії в церкві св. Юра при сьомій вулиці, в дванадцятій годині дня була відправлена Служба Божа в наміренні Патріярха Йосифа, яку відправив о. парох Володимир Ґавліч. З цієї нагоди о. парох виголосив проповідь, присвячену Первоієрархові, Блаженнішому Йосифові. Згадав про змагання Блаженнішого Йосифа і його надбання: собор Св. Софії, резиденцію на Мадонни з церквою св. Сергія і Вакха, Український Католицький Університет та інше. Щоб це вдержати, треба грошей.
Отець В. Ґавліч просив, щоб присутні були щедрі у своїх пожертвах. Цих грошей не потрібно Блаженнішому Йосифові, бо він має свою кардинальську платню, але гроші потрібні на вдержання його надбань. Також згадав, що Українське Патріярхальне Т-во безпосередньо після цієї Служби Божої улаштовує академію на пошану Первоієрарха Блаженнішого Йосифа в Українському Народному Домі і просив, щоб присутні парафіяни взяли участь. Під час Служби Божої співав мішаний хор ім. Митрополита Шептицького. На закінчення Служби Божої о. Ґавліч підніс многоліття за Первоієрараха, Блаженнішого Йосифа, що його підхопив хор і вірні. Службу Божу закінчено молитвою «Боже Великий».
Академію на пошану Патріярха Йосифа при заповненій залі народного дому, з участю о. С. Шевчука ЧСВВ і диякона Богдана Карася, започатковано молитвою «Царю небесний», муз. Вербицького, яку виконав мішаний хор ім. Андрея Шептицького під дириґентурою відомого співака Метрополітальної опери Андрія Добрянського. Слова молитви пронеслись по залі благально і мелодійно. Другою точкою було «Отче наш», муз. Безкоровайного, в якому на тлі хору соло з чуттям заспівувала Зірка Дерлиця, як також і третю пісню «Пречистая Діво Мати» — муз. О. Кошиця. Всі три виступи в доброму виконанні внесли змістово-святочну атмосферу. Треба підкреслити, що хор себе зарепрезентував добре, що слід завдячувати насамперед диригентові А. Добрянському.
Святочну промову виголосив один із засновників зорганізованого мирянського руху ред. Василь Качмар. Промовець накреслив широку панораму життьового шляху Патріярха Йосифа, а тим самим перебіг сучасної історії нашої Церкви. Зупинився над поодинокими маркантними періодами в житті Патріярха Йосифа. Подивугідний період 18-літнього заслання у холодній сибірській півночі, де Ісповідник Віри гідно витримав аж до свого чудесного визволення. Після цього других 18 років — на т.зв. «волі». Промовець підкреслив великий вклад у розбудову нашої Церкви Патріярха Йосифа і то в різних площинах нашого церковного життя. В першу чергу варто назвати змагання за привернення історичних прав для нашої Церкви та змагання за піднесення Її до гідности патріярхату. Очевидно проти цього діяли різні сили, а не малу ролю в цьому відограла Москва. Все ж таки вкладена велетенська праця на цьому відтинку принесла деякі овочі. Останні синоди є тільки наслідком цього. їх не можна собі уявити без того, що на протязі минулого часу було зроблено Патріярхом Йосифом та при широкій мирянській підтримці. Промова ред. Василя Качмара була глибоко продумана, дбайливо опрацьована і риторично добре виголошена.
Андрій Добрянський виконав три сольові точки: «Мені однаково» та «Минають дні», обидві на слова Т. Г .Шевченка і музику Миколи Лисенка і «Псальм 94» на музику Василя Барвінського. Виконання Добрянського прозвучало могутньо й захоплююче. Приємна й мелодійна барва голосу Андрія полонила слухачів, що відгукнулись гарячими оплесками. Після цього Орест Кибало дбайливо і з чуттям продеклямував вірш «Молитва» — Зореслава (о. С. Саболя). І знову на закінчення мішаний хор під дириґентурою А. Добрянського виконав «Сотвори Господи», муз. Біликовського, що прозвучало молитовно благально. В цілому, це було гідне й достойне відзначення уродин Патріярха Йосифа.
