Після тяжкої недуги, 15 квітня 1983 р. у Торонто — Канада, на 77 році життя відійшла у Божу вічність відома діячка Союзу Українок Америки Стефанія Марія (з Пушкарів) Кохановська. Смерть Стефанії Кохановської сколихнула не тільки її найближчу родину — мужа, дітей, внуків, сестру і братів, але також широку українську громаду у Філядельфії, де покійна жила від свого приїзду до США аж до жовтня 1982 р. Покійна Стефанія з своїм мужем Зеноном переїхала до Торонто до своїх доньок. Належить підкреслити, що покійна Стефанія була не тільки вірною дружиною для свого мужа Зенона і доброю та відданою матір’ю, яка дбайливо виховала троє дітей, але також знаходила час, зрозуміння, силу і бажання служити і працювати для української громади. З своєї відданої праці Стефанія була широко відома і мило бачена в українській громаді. Поруч з її активною працею серед українського зорганізованого жіноцтва, де вона здобула собі заслужений авторитет і пошану, вона знаходила час і зрозуміння для праці на церковному полі. Стефанія знала церковні проблеми, вона боліла їх труднощами і раділа їх осягами, тобто ростом і розвитком нашої Церкви. Крім цього, Стефанія була також активною на форумі Т-ва Українських Інженерів. Вона писала й виступала з актуальними, цікавими й популярними скетчами, які знаходили широкий і позитивний відгук. Тому невідкличний відхід у Божу вічність Стефанії Марії Кохановської так болюче з смутком сприйняла українська громада.
Стефанія Марія народилась 10 лютого 1906 р. у родині Пушкарів, у західній Україні. Батьки Стефанії дали їй дбайливе родинне і глибоко релігійне виховання. Народню і середню освіту закінчила у Перемишлі. Стефанія закінчила учительський семінар і до одруження працювала учителькою на Перемишльщині. В 1930 році вийшла заміж за інж. Зенона Кохановського. Тому, що Зенон Кохановський одержав у великій фірмі працю за фахом, вони перенеслись жити до Кракова. Подружжя Стефанію і Зенона Кохановських Господь нагородив двома дочками: Марією і Зеною та сином Богданом. Згодом, після польсько-німецької війни вони переїжджають до Львова, де живуть до приходу більшовиків.
З надходячим фронтом і приходом більшовиків панство Кохановські з малими дітьми подались у невідому мандрівку на Захід. Опинились у Німеччині й перейшли скитальський шлях, який не був легкий, зокрема для батьків з малими дітьми. З Німеччини емігрували до США і тут поселились у Філядельфії, де прожили, як вже було згадано, до жовтня 1982 року. Тут Стефанія з своїм мужем Зеноном улаштовують своє родинне життя. Зенон Кохановський працює по професії, яка забезпечує прожиток для родини, а крім цього працює громадсько і стає одним з чільних організаторів і працівників Т-ва Українських Інженерів, а його вірна дружина Стефанія, крім родинних обов’язків, виховання дітей, а згодом — онуків, завжди знаходила час й енергію для суспільно-громадської праці, зокрема на форумі Союзу Українок Америки і нашої Церкви. Такою активною вона була до кінця свого. життя, себто до її недуги, яка перервала нитку її життя. Такою вона і залишилась у пам’яті широкої української громади.
Тіло Покійної Стефанії Кохановської було перевезене з Торонто до Філядельфії, і тут відбулись похоронні обряди при численній участі української громади. У п’ятницю, 29 квітня 1983 р. владика Роберт М. Москаль відправив Парастас у сослуженні о. мітр. Мирослава Харини, о. мітр. Василя Головінського, о. мітр. Зенона Злочовського, о. шамб. д-ра Івана Біланича і о. Івана Саюка. Після Парастасу покійну Стефанію Марію прощали від Союзу Українок Америки — Марія Конрад, від Товариства Інженерів — інж. Филипович і д-р Наталія Пазуняк. 30 квітня в церкві Царя Христа була відправлена заупокійна Служба Божа, яку відправили при численній участі громадян (біля 300 осіб) о. мітр. Василь Головінський, о. шамб. Іван Біланич і о. крилош. Тома Бариляк. Покійну Стефанію Марію похоронено на українському католицькому цвинтарі у Факс-Чейсі.
Після похоронних обрядів відбулась у Менор Джуніор Коледж тризна, якою провадив інж. Е. Филипович, та в якій взяло участь 180 осіб. Тризну розпочато молитвою, яку провів о. д-р Іван Біланич. Під час тризни покійну Стефанію прощали від округи СУА — Лідія Бурачинська, 43 відділу СУА, якого покійна була членом,— Люда Чайківська, д-р Олександер Білик і Іванна Осідач. На закінчення сказав кілька слів і провів молитву о. Василь Головінський. В імені родини, слово подяки висловив д-р Володимир Пушкар, брат покійної Стефанії Марії Кохановської.
Покійна Стефанія осиротила мужа Зенона, доньок — Марію і Зиновію, сина Богдана, внуків, сестру Олену і братів — Лева і Володимира. В особі покійної найближча родина втратила близьку їм дорогу дружину, маму, бабусю й сестру, а численна українська громада — віддану працівницю, милу та шляхетну людину. Хай їй гостинна американська земля буде легкою, а пам’ять про неї хай іде з роду в рід.
Найближчій родині — мужеві, дітям, внукам, сестрі й братам покійної Стефанії Марії висловлюємо наше глибоке співчуття.
Під час похорону бл. п. Марії Кохановської замість квітів на могилу на пресовий фонд журнала склали: $30.00 — Дарія Кузик
$25.00 — Зірка і Микола Галів, Ірина і Володимир Пушкар.
$10.00 — Любов і Маркіян Онуферко.
Всім жертводавцям щиро дякуємо!
