(На марґінесі «Церковних Вістей» єп. А. Горняка)
Після прочитання останніх, з грудня 1983 p., «Церковних вістей» єп. Августина Горняка, у яких є деякі спільні додані думки, що були надруковані у щоденнику «Америка» і католицькому тижневику «Шлях» у «Соборному різдвяному посланні…», насувається питання, чи це собі звичайний збіг обставин, чи спільний альянс-домовлення? У березневому числі журнала «Патріярхат» було надруковано, що «Церковні вісті» єп. А. Горняка «Соборне різдвяне послання…» подали у скороченні.
В той час редакція не диспонувала цим примірником «Церковних вістей» і не могла провести точної перевірки. Під заголовком «Соборне різдвяне послання…» було написано у дужках «у скороченні».
Тепер один примірник «Церковних вістей» лежить на нашому редакційному столі, і ми з жалем стверджуємо, що подана замітка «у скороченні» є тільки півправдою, бо у цьому скороченні є деякі відмінності, а також додатки. Дозволимо собі цитатами це довести. В оригінальному «Соборному різдвяному посланні…» було надруковано: «У святочних промовах часто кажемо, що український нарід є глибоко релігійний. У великій мірі це й є правдою». Це саме місце у «Церковних вістях» має дещо відмінне звучання і тим самим дещо інший зміст.
Ось цитата з «Церковних вістей»:»В святочних промовах ми любимо хвалитись, що український нарід є глибоко релігійний нарід. У великій мірі це є правдою, але не цілою». Слово у оригінальному посланні «кажемо» замінено на «хвалимося», що кидає дещо інше світло. До цього ствердження у другому реченні додано до слова «правда» — «але не цілою», чим підважується слово «правда». Після цієї дещо відмінної інтерпретації «Церковних вістей» єп. А. Горняка слідує зовсім новий текст, що його не було в оригінальному «Соборному різдвяному посланні». Ось доданий текст до послання:
«Ми бачимо сьогодні, як сатана все і все більше опановує школи, пресу, радіо і телевізію, через які поширяє марксизм і антирелігійні погляди, місцями продістається хитро замаскований навіть у церковні і напівцерковні організації та в їхню пресу, щоб у них і через них підривати основи віри та авторитет Христової Церкви.
З того бачимо, що ми не сміємо вдовольнятися тільки «теоретичною» вірою на словах, бо вона ще не спасає, але повинні старатися жити вірою, жити так, як віра навчає, як Бог вимагає, бо тільки така віра спасає і провадить до вічного життя».
Якщо повищий додаток порівняти з доданим текстом, що їх надрукувала «Америка» і «Шлях», то ми знайдемо подібність і тотожність. Ось ці відповідні додатки, що були подані у «Америці» і в «Шляху»:
«З того бачимо, що не сміємо вдовольнятися тільки «теоретичною» вірою, на словах, бо вона не спасає, не лучить з Богом, а повинні ми старатися жити вірою, жити так, як віра навчає, як Бог вимагає, бо тільки така віра спасає і провадить до вічного життя.
Ми не сміємо задовольнятися самою тільки поверховою, теоретичною вірою, на словах, просто з тієї причини, що сьогодні сатана все і все більше опановує школи, пресу і телевізію, через які поширює марксизм і антирелігійні погляди, місцями продістається хитро замаскований навіть у церковні і напівцерковні організації та в їхню пресу, щоб у них і через них підривати основи віри та авторитет Христової Церкви».
Якщо порівняти з надрукованим текстом у «Церковних вістях», то побачимо, що є деякі переставлення, в загальному тексти тотожні. Те, що у «Церковних вістях» є на першому місці, в «Америці» і «Шляху» на другому і навпаки. «Церковні вісті» викинули частину речення, яке починається — «Ми не сміємо задовольнятися самою тільки поверховою, теоретичною вірою, на словах, просто з тієї причини, що…» Все це опущене, але від слова «сьогодні сатана…» є ідентичне з тим, що було надруковане у Двох філядельфійських газетах. Трудно повірити,щоб це був чистий збіг обставин, щоб автор вставки до «Церковних вістей» єп. Горняка так само думав і писав, як автор «Америки» і «Шляху». Також трудно повірити, що «Церковні вісті» єп. Горняка зробили ті самі пропуски, що були зроблені в «Америці» й «Шляху», хоч правда, «Церковні вісті» подають, що містять «у скороченні», але що ті скорочення випали також і на ті самі місця, що у згаданих двох католицьких газетах. З цього виникає, що тут є якийсь зв’язок Філядельфії з єп. А. Горняком. Якщо єп. А. Горняк пропустив місце, де говориться чи є тільки згадка про Патріярха Йосифа, то ще можна це якось виправдати, але коли він пропустив привітання для наших братів-православних і також заклик, щоб наближаюче 1,000-річчя християнства в Україні відсвяткували — «відзначили разом духом і тілом» та «єдиним серцем і єдиними устами», то для цього не можна знайти жодного оправдання.
Тоді, коли Вселенська Католицька Церква на чолі з Папою Іваном Павлом II прямує до діялогу, порозуміння не Тільки з Православною і Англіканською Церквами, але також із протестантами, то як же ми, українці, а вірніше — українські католицькі владики виглядають у світлі цих фактів. Народ у церквах молиться: «Боже, нам єдність подай», а деякі наші владики на ділі стараються цю єдність виполювати, що і зроблено у «Соборному різдвяному посланні…». Деякі з владик навіть готові були б це слово «єдність» викинути з пісні, але вже запізно.
Тепер може бути ясніше, чому так наші деякі владики, серед яких веде перед єп. А. Горняк, наставлені проти патріярхату і патріярха. Що значить Патріярхат — кінець удільним князівствам, а на це місце приходить єдність всіх владик, спільні рішення, спільна дія, поворот до української церковної самобутньости, зворот до українського християнства без наголошення православ’я і католицизму. Цього бажають вірні як католики, такі православні. Хто має очі, не може того не бачити, хто має вуха, не може того не чути, куди прямує своїми потягненнями єп. А. Горняк! Українська громада у Великій Брітанії бажає мати українського владику, який дбав би про Українську Церкву і змагав би до її розвитку й росту.
З повищого видно, що єп. А. Горняк не є здібний на замирення з вірними у Великій Брітанії, він, навпаки, якщо б тільки мав силу, то ще більше й більше поширив і поглибив роздор. На протязі восьми років ми ще не мали нагоди почути чи прочитати, що єп. А. Горняк хоч раз простягнув руку миру, але навпаки, а його «Церковні вісті» є незаперечним фактом. Ось хоч би взяти останнє число «Церковних вістей» з грудня 1983 p., де є стаття під назвою «Беззаконня трішки ослабло». В статті велику проблему непорозумінь єп. А.Горняка з вірними зведено до дрібного епізоду о. Євгена Гарабача, який із здоровельних мотивів був примушений залишити цей терен. Раптом «Церковні вісті» стали оборонцем того, що прийшов «надвечір» служити у Божому Винограднику, о. Євгена Гарабача. Трудно повірити, коли «Церковні вісті» пишуть правду, а коли ні… На жаль, із сторінок «Церковних вістей» єп. А.Горняка ще дотепер не повіяло новими думками, новою настановою, змінною поставою, яка вела б до кращого, до спокою. Виглядає, що єп. А. Горняк не є здібний на це, і тому він повинен сам залишити вірних у Великій Брітанії, які його не бажають, щоб не спричинювати ще більшого згіршення, бо все, що дотепер там діється, є проти Божих і загальнолюдських законів. Дивно, що ця справа була розв’язана на Священному Синоді у лютому 1983 p., на яку був погодився сам єп. А. Горняк, яку запевнили здійснити відповідальні чинники із Східньої Канцелярії, посьогодні не розв’язана. Цікаво, що всі розписуються, що дбають за спасення душ. Чи справді? Вісім років не полагоджений конфлікт говорять самі за себе. Ключ розв’язки лежить у Священній Конгрегації для Східніх Церков, а точніше кардинала Владислава Рубіна і Владики Мирослава Марусина.
