Скрізь могили, бойовища,
з тіл героїв — порох, тлінь…
Нам на волю — скарб найвищий,
янгол смерти кинув тінь.
Світ байдужий, ще донині
нас, як Марса пізнає.
Чи бува чуття в машині? —
Україна… Що це є? —
Волі жде, Москву все лає,
ласки жебрає роки, —
Лазар цей лиш заваджає, —
бийсь на власні п’ястуки!..
Чи отямиться світ скоро,
вийде з сітей павука?
Чи пізнає блуд свій впору
та Москву, як пістряка?
Бог нас горем досвідчає.
Стільки жертв і гекатомб!..
Біль неволі нас з’єднає, —
Бог нас виведе з-під бомб.
Буде буря. Грім луною
вилетить з небес квадриг;
піде в бій із сатаною
Михаїл — Архистратиг.
Філядельфія, 28 листопада» 1978 р.
Поділитися:
