Нове дослідження української богослужбово-обрядової лексики.
* Історія української бого‑ службово-обрядової лексики / Ю. Осінчук. – К. : Вид. Дім Д. Бураго, 2009. – 175 с. – ISBN 978-966489-026-4
Розвиток української богослужбово-обрядової лексики триває уже понад тисячу років і процес її формування й творення буде активним доти доки буде живою українська мова й християнство в нашому народі. Поряд із цим, актуальним залишається питання вивчення цього процесу та його складових вітчизняними вченими мовознавцями. Підтвердженням цієї думки є монографія Юрія Осінчука «Історія української богослужбово-обрядової лексики», видана у 2009 році Інститутом Української Мови Національної Академії Наук України.
Праця Ю. Осінчука зацікавить дослідників, богословів, мовознавців, а також вірних візантійського обряду як православних, так і греко-католиків. В ній описано понад 100 слів і словосполучень, які означують різні поняття та сакральні дії у релігійних практиках Церков Київської традиції (УГКЦ, УАПЦ і УПЦ КП). У списку використаної автором наукової літератури з-посеред понад 200 праць виділяються розвідки більше 50 сучасних дослідників української мови, що опрацьовують різні аспекти богослужбово-обрядової лексики. Це беззаперечне свідоцтво актуальності цієї теми у сучасному українському мовознавстві, яке щораз активніше співпрацює з богословами та намагається зробити свій вклад у розвиток словесної культури християнських Церков України, вдосконалити конфесійний стиль мови. У дослідженні Юрій Осінчук використав 170 текстів різних збірників молитов і богослужінь, словників (загальних двомовних, церковнослов’янських, грецьких, етимологічних та тематичних), які спеціально присвячені церковно-релігійній лексиці, тому монографію можна оцінювати також, як серйозний бібліографічний довідник з питань української сакрально-церковної термінології.
Досліджувану лексику автор розглядає у двох розділах: Назви богослужінь та Найменування церковних обрядів і священнодій. У першому розділі йдеться про історію назв богослужінь, у другому – представлено значення, тисячолітній розвиток кожного тематичного слова, історію його українізацію та поновлення цієї лексики новими лексемами.
Сподіваємося, що монографія Юрія Осінчука, написана під науковим керівництвом видатного мовознавця академіка Василя Німчука, стане важливим довідником для мовознавців, богословів, священнослужителів та й усіх вірних україномовних християн у світі й передусім в Україні, де українська Церква різних конфесій розвивається щораз активніше, як невід’ємний компонент української культури у незалежній державі.
Михайло Лесів
