Один з визначних римо-католицьких ієрархів, який довший час перебував на провідному становищі у Африці, учасник Вселенського Собору Ватиканського II архиєпископ Марсель Лєфевр, що є одним з головних провідників традиціонального руху у Латинській Церкві, як подав Нью Йорк Таймс за 28 лютого 1977 р. з своїми ісповідниками окупував церкву св. Миколая у Парижі. 1000 послідовників архиєп. Лєфевра заняли церкву і в церкві вигукували — «католицизм і Франція назавжди». Органіст старався грою на орґанах затушувати і в такий спосіб викинути демонстрантів з церкви. Демонстранти зламали входові двері до кімнати, де знаходились органи. Архиєп. Лєфевр домагався для себе з своїми послідовниками, щоби їм була дана на їх власність одна з латинських церков.
До речі, це не є перший прояв діяльности архиєпископа Лєфевра. Він старався ці речі полагоджувати формою прозьби, але відповідальні на ватиканському олімпі йому відмовили. Архиєп. Лєфевр був папою Павлом VI суспендований за те, що він виступав проти ватиканських реформ і сучасної політики Апостольської Столиці. Для архиєп. Лєфевра суспендація Папи немає значення, бо він свято вірить, що його домагання є правильні. Ось літом, минулого року, архиєп. Лєфевр відправляв на стадіоні у місті Ліль — Франція традиційну латинську Службу Божу в якій взяло участь 6 000 осіб. В тому ж місті Ліль відбувся перший Міжнародний Евхаристійний Конґрес. Під час Цієї Служби Божої архиєп. Лєфевр сказав гірку правду папі Павлові VI. Про це широко писала місцева і вся світова преса, як також були звідомлення по телевізії. Лєфевр гостро виступив проти діялогу з масонами, а зокрема вільними масонами, тому, що вони святкують чорну літургію і є в спілці з дияволом. Так само він засудив діялог з комуністами, бо коли входити у зв’язок з дияволом то самі такими станемо. Лєфевр підкреслює, що не можна сполучати несполучне — правди з помилкою бо тоді одержимо фальшивий гібрид. Поруч того підкреслив, що не він помиляється, але Папа.
Не можна сказати, що висунені аргументи Лєфевра не мають свого глибокого обоснування. Нажаль, це до кого воно відноситься не хоче прийняти до уваги.
Лєфевр домагається, щоби було дозволено правити Службу Божу у латинській мові. Таке свого часу домагання були поставили десять тисяч еспанців, яких відправлено без відповіді. Чому ж така без причини суворість, а заразом не послідовність. До Вселенського Собору Ватиканського II вся Латинська Церква вживала латинську мову і не можна було робити жадного відхилення від цього. Виглядало, що Всевишній Господь розуміє тільки на латинській мові. Раптом стається відворотньо — не можна вживати латинської мови. Тут питання лежить не в канонах і не в законах, але в браку зрозуміння свого ближнього, бажання показати своє «непомильне» «я».
Всі погоджуються з тим, що Вселенська Христова Церква є плюралістичною, то цей плюралізм повинен бути пошанований у різних площинах; мовній, обрядовій, традиційній і інших. Якщо б ватиканський олімп був міг на це спромогтись то напевно не було б сьогодні місця для руху традиціоналістів і питання нашої Помісної Української Католицької Церкви, було б давно позитивно розв’язане. До різних питань і в тому до питання нашої Церкви серед ватиканських кіл з Папою Павлом VI на чолі немає зрозуміння, немає доброї волі. їм більше в цьому присвічує діялог з дияволом, як оборона правди.
