Минулий, 1996 рік був особливо важливий і відзначений не тільки релігійними, але й науковими та культурними установами і центрами, з нагоди великої історичної події в житті Української Католицької Церкви — підписання акту Берестейської Унії 1596 року. Протягом цілого року в містах Канади й Европи збиралися богослови та науковці різних ділянок для студій передумов та історії Унії, а також для викладення окремих точок зору та поглядів щодо цієї події у спектрі сьогодення. Що стосується України, то там була зорганізована спеціяльна програма з циклу Берестейських Читань, яка охопила найвіддаленіші куточки Західної та Східної її частин, Буковини та Причорномор’я. Підтримуючи цю традицію, 6 грудня 1996 року Ля Саль Університет у Філядельфії, ПА, вітав учасників та гостей чи не останньої міжнародної конференції з нагоди відзначення 400-ліття Берестейської Унії.
Відкриваючи конференцію, проф. Леонід Рудницький, подякував організаторам і спонзорам — Науковому Товариству ім. Шевченка та Релігійному Товариствові Українців Католиків Свята Софія, які причинилися до проведення конференції. Наради відкрив особливою молитвою за християнську єдність капелян університету брат Чарлс Ехелмаєр. Для привітального слова Рудницький покликав проф. Даніеля Бирка, колишнього президента Університету, який дуже прихильно ставиться до української спільноти і вже протягом багатьох років бере участь у різних українських святкуваннях та імпрезах. Професор Бирк наголосив, зауважаючи що з проголошенням незалежносте, Україна прийшла також до свободи релігії і тепер важливим є витягнення та роз’яснення основних аспектів церковного життя українського народу, одним з яких є Берестейська Унія. Також це є нагода для кращого зрозуміння історії та релігії Східної Европи.
Програма конференції була насичена цікавими виступами та дискусіями. Професор Джефрі Келлі (Ла Саль Університет) відкрив першу сесію, яка почалася із зачитання проф. Ендрю Доланом (Темпл Університет) доповіді отця Петра Біланюка (Коледж св. Михайла, Торонтський Університет) на тему: «Греко-Латинський Собор в Ніцеї і Німфайон (1234) і остаточний роскол між латинською та візантійською Церквами». «Виринає питання: — зазначує автор, — коли була втягнена у роз’єднання церков наша рідна русько-українська церква? Чи наша рідна зробила якийсь акт, що його можна би назвати формальною схизмою?… Це дуже важливе питання, бо ніхто за нашу Церкву не може мати права зробити таке рішення…» А далі в цій доповіді ми можемо бачити докладну, історичну аналізу подій цього часу, яка дає вичерпну відповідь на питання коли дійсно трапився розрив і в чому полягала необхідність Унії: «Процес, що довів до остаточної схизми між римською і візантійською церквами почався ще в підапостольських часах і раннєхристиянських схизмах. За папи Віктора (189-198) прийшло до великого непорозуміння за дату пасхи і до викляття деяких східних єпископів; осудження єресі Арія Нікейським Собором у 325 p.; христологічні контроверзи та єресі і схизма монофізитів і несторіян після Халкедонського Собору у 451 p.; виникнення патріярхатів і постійний зріст папського примату, що кінчались зударами державної і церковної влади. Дальше, перенесення царської столиці зі Старого до Нового Риму, тобто Царгороду у 330 p.; папо-цезаризм папи Лева І і його наслідників; Акацієва схизма від 484-519 p.; кілька століть контроверсії за вставлення філіокве до Нікейсько-Царгородського Символу Віри; непорозуміння і заколот за Патріярха Фотія і Собор у Царгороді у 869 і 870 роках. Постійне мовне, богословське, культурне і політичне роз’єднання між сходом і заходом».
О. Біланюк подав теж стислий огляд подій 1054 р. Він ствердив, що «відновлення Римської Імперії за Карла Великого і Оттона Великого, втрата земель у північній і центральній Італії в користь новостворених папських держав та інші проблеми викликали ворожу атмосферу між сходом і заходом та їх церквами. Богословські, культурні та літургічні розходження між латинською та візантійською Церквами довели до потреби прямих переговорів. Переговори закінчились буллею викляття з церкви Патріярха Керулярія, що її без жодного мандату написав Кардинал Гумбертус де Сільва Кандіда і поставив на головному престолі у соборі Святої Софії у Царгороді. До речі, папа Лев IX помер 19 квітня 1054 p., а булля була датована 16 липня того ж року, отже вона була неважна, бо кардинал зі смертю папи перестав бути його легатом. Скликаний синод Керулярієм, що викляв з церкви латинян, був теж неважний, бо репрезентував лише царгородський патріярхат, а не всю східню церкву. Мало того патріярхи Олександрії і Єрусалиму не одобрили того викляття, а Петро Патріярх Антіохійський присягнув, що зробить усе можливе, щоб прийшло до порозуміння між двома церквами». На завершення о. Біланюк підсумовує: «Отже не в 1054 р. але в 1234 р. прийшло до остаточної схизми, бо у 1245 р. папа Іннокентій IV писав, що схизма заіснувала «в нашому часі, лише кілька літ тому». Собор 1234 р. не знайшов жадного відгомону в Київській Церкві, бо там не було зацікавлення роздорами і схизмами. Крім цього вже в 1223 р. починається монгольський тиск, а дальше т. зв. «татарське лихоліття», що завершилось упадком Києва в 1240 p….
…Отці Берестейської Унії розуміли її як обновлення єдности церкви з підапостольських часів, як теж обновленням, поширенням і уточненням рішень і практики Флорентійського Собору. Можна твердити, що від апостольських часів аж до Берестейської Унії скитсько-русько-українська церква не була у схизмі ні зі східними, ні зі західними церквами, бо не зробила ніяких схизматичних матеріяльних чи формальних актів».
Наступними доповідачами були о. Олександер Баран (УВАН, Вінніпег) з доповіддю: «Вплив Флорентійського Синоду на Берестейську Унію», та о. Ігор Мончак (Український Католицький Університет в Римі) з темою: «Артикули Берестейської Унії», який подав обширну інтерпретацію документу унійного договору. Після заслухання доповідачів почалася дискусія, в якій приймали участь проф. Дейвід Ґолдфренк (Джорджтавн Університет), проф. Джефрі Келлі, о. Олександер Баран, о. Ігор Мончак і ін.
Друга сесія конференції, під проводом професора Томаса Бирда (Квінс Коледж), була присвячена викладенню двох точок зору що до історичного та політичного впливів Унії на стан релігії в Україні. В диспуті з цього питання взяли участь єп. Української Католицької Церкви в ЗСА Володимир Паска та єп. Української Православної Церкви в Америці Всеволод. Головною темою виступу єп. Паски, під назвою, «Берестейська Унія 1596 в контексті релігійної та церковної тяглости», було дослідження історичних моментів передумов Унії, її наслідки та висновки. Він переглянув деякі артикули Унії заключивши, що істотним і першочерговим вислідом Унії 1596 було реальне висвітлення відносин між ієрархіями та повернення Церкви України і Білорусі до Римської Апостольської Столиці. Це дало можливість навести порядок і покінчити з непорозуміннями, які точилися між духовими особами цього часу.
Дещо з іншої точки зору підійшов до питання Унії єп. Всеволод. Він наголосив, що потрібно реально дійти по-справжньому щирої згоди і об’єднати свої зусилля у спільному загоюванні розколу, який роз’єднав Київську Церкву між східним православ’ям та римо-католицизмом. На закінчення Владика Всеволод з надією та оптимізмом закликав до спільної молитви та «динамічного екуменізму, який не дозволяє нам залишитися полоненими нашого минулого».
Приявним на цій сесії владик був Митрополит Степан Сулик, первоєрарх УКЦ в США.
Третю, і останню сесію, керівником якої був проф. Альберт Кіпа (Мюленберґ Коледж, Аллентавн, ПА), розпочав проф. Дейвід Ґолдфренк. В доповіді під назвою: «Берестейська Унія в традиції царсько-російської історіографії» було подано цікаве опрацювання та аналіза історіографічних матерялів російських та українських істориків 19-го та 20-го сторіч та висвітлення їх поглядів щодо Берестейської
Унії. Між ними були: Соловйов, Ключевський, Максимович та Грушевський.
Наступні доповіді виголосили проф. Василь Маркусь (НТШ А) на тему «Церковні Унії в Бересті і Ужгороді: паралелі та переоцінка подій» і проф. Томас Бирд, який проаналізував тематику Берестейської Унії в папських документах.
У приміщенні Каплиці Університету Ла Саль, де була проведена конференція, був репрезентований ряд локальних університетів та інституцій, а саме: Делавар Університет, Пенсильванійський Університет. Темпл Університет, Джорджтавн Університет, Менор Джуніор Коледж, Іммакулята Коледж, Квінс Коледж (Н. Й.) та Кінгс Коледж (Вілкс-Беррі, Па). Між зацікавленими слухачами були теж професори та студенти Університету Ля Саль, УВУ і УКУ та представники української громади міста Філядельфії й околиці.
Назагал конференція відбулася у жвавій та доброзичливій атмосфері як з боку доповідачів, так і з боку слухачів. В перерві між першою та другою сесіями учасники і гості мали можливість познайомитися ближче, і детальніше зупинитися на питаннях, які їх цікавили, в часі невимушеної обстановки спільного обіду, підготованого організаторами конференції. А також була нагода придбати книжку о. Ігора Мончака «Автономна Київська Церква» в українській та англійській (видавництво т-ва Св. Софія) мовах й інші матеріяли про Церкву в Україні.
На завершення можна додати, що для кращого і глибшого ознайомлення з роботою конференції, а також більшого зрозуміння факту Унії в англомовному світі, плянується видрукувати усі доповіді враз із додатковими матеріялами, які стосуються договору Берестейської Унії 1596 року.
Марта Васильців
