Відхід у Божу безконечну вічність о. мґра Василя Бринявського був великою і болючою втратою для цілої української громади в Монтреалі. Отець Василь Бринявський був парохом церкви св. Василія Великого у Ляшін і св. Івана Хрестителя в Парк-Екстеншен — Монтреаль, Канада. Покійний В. Бринявський був спокійної, врівноваженої, благородної і погідної вдачі, побожний, всіми шанований і люблений.
Це був священик-патріот, громадсько-суспільний діяч, великий прихильник-ентузіяст патріярхату. В 1948 р. прибув до Канади і зразу включився у церковно-виховну та громадську працю. Був диригентом церковного хору при церкві св. архистратига Михаїла на Ібервіль і разом з дружиною Ярославою були виховниками в літніх таборах церковної оселі «Україна». Цю важливу ділянку виконував впродовж довгих років, аж до свойого висвячення, що відбулось у 1965 p., незабаром після звільнення Блаженнішого Патріярха Йосифа з більшовицької каторги на волю.
Народився 5 травня 1909 р. в Кимирі, пов. Перемишляни Львівської области, де закінчив народню школу. Відвідував у Львові головну гімназію. Був заарештований за приналежність до тайного Пласту і тому матуру здавав у Малій Семінарії ім. св. Йосафата, де й перебував від першої до восьмої кляси. Теологію закінчив в 1936 р. в Богословській Академії у Львові. Одружився з Ярославою Гаврилюк, учителькою, дочкою священика. Після закінчення богословії провадив приватне підприємство в Тлустім. Там диригував хором і був повітовим заступником голови т-ва «Просвіта» на Заліщики, роз’їжджаючи з рефератами по селах. З приходом більшовиків учив у десятирічці села Іванівка Теребовельського району і в час вакацій переходив педагогічний курс у Львові. За німецької окупації помагав в організуванні Теребовельського повіту, а рівночасно був заступником голови Українського Комітету.
Перед другим приходом більшовиків з родиною виїхав на Захід. По дорозі був тяжко поранений. Через Закарпатську Україну і Словаччину приїхав до Австрії. Через переходовий табір Штрасгоф дістався до Відня, а згодом до Зальцбургу й Інсбруку. Належав до хору, яким диригував П. Цепенда, а згодом Струк.
Згодом з родиною переїхав до Франції — Парижу, де працював у редакції видання «Українець у Франції», а опісля був представником українців у «Федерації Християнського Робітництва у Франції». При тім помагав отцям Михайлові Гаврилюкові і Богданові Куриласові організувати релігійні осередки в Північній Франції. Рівночасно разом з дружиною зорганізував Рідну Школу, приготовляв концерти і працював серед українського робітництва.
1949 року приїхав до Канади і зупинився в Монтреалі. Був дяком і керував хором при парафії св. Михаїла. Зорганізував Українську Школу при тій же парафії, крім того на середмісті і Парк-Екстеншен, а передусім на Роземонті, де був директором на протязі 29 літ. Був співорганізатором Курсів Українознавства ім. Митр. А.Шептицького.
29 літ був представником українського шкільництва в шкільних комісіях великого Монтреалю і офіційним представником всіх українських шкіл в Монтреалі. Був членом Дискусійного Клюбу, членом-основником Пласту і довголітнім головою Пласт-Прияту, членом-основником СУМ-у, членом Визвольного Фронту й один рік головою Ліги Визволення України в Монтреалі. Зорганізував церковну оселю «Україна» і там разом з дружиною на протязі 15 літ виховував дітей.
На фестивалі в Равдоні за виступ дітей зі співом і танцями оселя «Україна» одержала першу нагороду. Допомагав організувати Курси Українознавства при Французькому Університеті у Монтреалі. Зложив магістерську працю з історії України і був асистентом професора історії на протязі 7-ми років. У вільних хвилинах займався Суспільною опікою, щоб допомагати українським громадянам Монтреалю в потребі.
В 1965 р. за благословенням Блаженнішого Патріярха Йосифа був висвячений Преосвященним Владикою Ізидором в церкві Успіння Божої Матері на Роземонті і там був сотрудником три місяці. Одержав номінацію на пароха св. Івана Хрестителя на Парк-Екстеншен і там виконував душпастирські обов’язки, також був парохом у парафії св. Василія Великого в Ляшіні, де йому допомагав о. Степан Рущак з Оттави. На доручення преосвященного виконував обов’язки духовника молодечої організації «Пласт».
На пропозицію нашого Преосвященного Владики Ізидора Борецького Блаженніший Патріярх Йосиф нагородив о. Бринявського грамотою почесного крилошанина.
Як світська людина, він був також активний у політичному житті та через деякий час був головою відділу АБН у Монтреалі.
Українська громада болюче відчула відхід у Божу вічність бл. п. о. Василя Бринявського. На заклик родини покійного, щоб замість квітів на могилу складали пожертви на підтримку патріярхату, громада широко відгукнулась і склала на ту ціль 5,000 дол. Цей факт говорить сам за себе. (Управа Ради Громадських Організацій за Патріярхат у Монтреалі зібрані гроші перешле до Патріярха Йосифа у Римі).
Похоронні обряди, що відбулись 25 лютого 1983 р. і були багаточисленні та величаві, довершив Преосвященний Владика Ізидор при участі українських і чужинецьких священиків.
Піднесім наші щирі молитви за душу нашого доброго душпастиря о. Василя Бринявського.
У глибокому смутку залишив дружину Ярославу, дочку Марійку (Чолій), синів Юрія і Зенона, невісток і зятя та п’ять внуків. Родині висловлюємо глибоке співчуття.
