Як відомо, в днях 1.IX – 26.X діяла в Римі Надзвичайна Генеральна Капітула Василіянського Чина, в якій узяло участь 31 управнених його членів з усіх країн василіянської праці в світі. Повних 8 тижнів провела вона над перевіренням свого Уставу, за бажаннями Ватиканського Собору і Апостольського Престолу, щоб пристосувати його до вимог нашого часу і потреб Церкви і тим завершила трирічну підготівну працю в неодиноких манастирях і Провінціях.
Найвищий Збір Чина присвятив свою увагу теж актуальним його справам, у тому ж і стосункам певної частини українського громадянства до цілого Василіянського Чина, а зокрема його Головного Проводу. Маючи на це догідний час, Генеральна Капітула зібрала в одне і перевірила різні застереження і спостереження, а то й. виразні закиди певних кіл на адресу Чина, як корпорації, в його минулому і сучасному.
Тож, сконфронтувавши і перевіривши все, Найвищий Збір Василіянського Чина подає до відома української Громади наступне:
1. Є повнотою безпідставним і не відповідає правді, а то й є фальшивим і кривдним, будь то би Василіянський Чин був коли-будь, а чи й сьогодні, противний завершенню устрою Української Церкви патріярхатом. Подібні загальникові твердження являються видумкою не поінформованих чи злонамірених людей, які ніколи не подали жодних доказів чи фактів, що такі твердження могли б довести. Навпаки, вони ґрунтуються на непоінформованості, чи перекручених явищах, на підозрілих інсинуаціях, а чи просто на неправді й фальші, з вираними деструктивними цілями.
З перших уже років формування сучасного Василіянського Чина, його Провідники /митроп. Рутський, Корсак, Сєлява, Коленда/ внесли таке завершення устрою Церкви в свої програмові завдання. В останніх же двадцяти роках нашого часу Василіяни працювали над цією справою, щоб створити клімат властивого її розуміння в своїх і в чужих /«Записки ЧСВВ»: документи, статті; праці, відчити/, а то й оформити її компетентного вирішення Церквою /праці в Підготівній і Соборовій Комісії і виготовлення проекту про піднесення Київського Престола до гідности патріярхату в 1961 р./. Тому просто недоречним безглуздям є робити супротивниками чи ворогами українського патріярхату тих, які віддали для цієї справи свій життєвий труд і поклали тривкі підвалини своїми дослідами і працею. Тож прилюдно ми заявляємо, з повним знанням справи, що Василіянський Чин був, є і буде за те, щоб Українська Церква завершила врешті свою єрархічну структуру патріярхатом, який провадив би її по нелегкому шляху до перемоги справедливости і правди. Тим то, Українські Василіяни, разом з усім народом будуть першими, які з радістю і вдоволенням приймуть упрагнену вістку, що їх довгосотлітні труди, і змагання всієї єрархії, духовенства й вірних увінчалися успіхом. Також ми, сучасники і учасники цих прямувань і намагань будемо щасливі, коли доживемо цієї довгожданної хвилини.
2. Як найвищий законодатний орган Чина, подаємо до прилюдного відома, що стосовно так зв. «екземпції» тобто вийняття з-під правосуддя місцевих єрархів, відламок української преси, а з ним і ширший загал нашого суспільства, неточно поінформований». А справа в тому, що екземпції в католицькій Церкві ніхто не в силі сам собі надавати, і ніхто теж не може від неї відмовитися, а єдино найвища Церковна Влада може її якомусь Чинові надати чи її касувати. Тому, як не могли зректися своєї екзепції українські Редемптористи чи Салезіяни, бо це проти церковного права, так не могли її зректися і ми, василіяни. Якщо ж найвища Церковна Влада нам її відійме, то ми не будемо мати найменших труднощів цьому рішенню повинуватися.
3. Генеральна Капітула заявляє також ось що: є неправдою і негідним очерненням, буцімто українські Василіяни ведуть якусь свою окрему церковну «політику», шкідливу інтересам української Церкви і народу. Вони є, членами і синами цієї Церкви і народу, з нього походять, для нього працюють, радіють його радощами і боліють його болями і ніколи не стануть проти нього та його правдивих інтересів, як засвідчує довговікова історія і сучасність, і в Батьківщині, і в діяспорі. Українські Василіяни були і будуть в своєму житті і в своїй праці такими, яких Чинові давав і дає з-поміж своїх синів український нарід. Історична доля зв’язала їх нерозривно.
4. Заявляємо, вкінці, що Василіянський Чин репрезентує і за нього говорить та його думку висловлює тільки його Головний Настоятель, коли виступає і говорить в імені цілого Чина; і Генеральна Капітула, правно зібрана, як його Найвищий Збір. Поодинокі члени Чина, хто б вони не були, відповідають за свою працю і свої погляди, зберігаючи за його правними Настоятелями право вносити поправки канонічно-дисциплінарного порядку, прослідивши раніше відповідно і задовільно справу. Тому і позначна «ЧСВВ» /Чина Святого Василія Великого/ висказує звичайно тільки духовну і корпоративну приналежність ченця до Чина, а ніяк не висказує погляду цілої корпорації тобто Чина та висловлені Василіянином думки.
Видається цю деклярацію з нагоди діянь нашої Капітули для всіх незлобивих людей доброї волі для загального добра, правди і справедливости, авторизуючи Президію Капітули довести її до відома заінтересованих.
Рим, 26 жовтня 1969 р.
За Генеральну Капітулу і з її мандату
о. Атанасій Г. Великий, ЧСВВ, Предсідник Капітули
о. Володимир В. Ґавліч, ЧСВВ, Секретар Капітули
