В місячнику «Патріярхат» за липень-серпень 1986 р. Редакція стверджує, що вона дальше підтримує Гарвардський проект перекладу корпусу досекулярної літератури на різні мови для відзначення 1000-річчя християнства на Україні і твердить, що є і противники цього проекту. Мені здається, що тут вийшло прикре непорозуміння, бо не думаю, що особи, котрі не підтримують в теперішньому часі Гарвардський проект, є проти цього вагомого задуму. Йде тільки про пріоритет, — наперед необхідно видати документальний твір про хрещення Руси-України, бо це є національне свідоцтво хрещення українського народу, а потім вже треба перекладати досекулярну літературу. В іншій статті того самого видання «Патріярхату» автор вказує, що росіяни, на жаль з підтримкою деяких католицьких кіл (кардинал Джан Віллебрандс), розповсюджують дві англомовні шовіністичні проросійські книжки, написані неросіянами (Фред Меєр і Віліям Крафт Брумфілд), за допомогою яких російські злочинні імперіялісти «доказують», що Українська Церква не існує і присвоюють собі українську спадщину. І тут насувається питання, чому ж український Гарвардський проект не заініціював дотепер написання і видання наукового твору про хрещення України, щоб засвідчити перед світом про історичну і фактичну національну ідентичність української нації?
В міжчасі, з великим задоволенням я прочитав повідомлення в тижневику «Шлях перемоги» з 20 липня 1986 p., що знайшлось поважне число, 36 українських науковців, духовних отців, журналістів і бібліотекарів, котрі заходами Українського Освітнього Інституту в Мюнхені без розголосу, без голосних збіркових акцій взялись до написання і видання документального англомовного твору про хрещення Руси-України під заголовком «Тисячоріччя Українського Християнства». З приємністю і радістю складаю скромний даток, $100.- на це довгоочікуване видання. Чек в сумі $100,- пересилаю на адресу в США: Ukrainian-American Freedom Foundation MILLENIUM, 345 Carter St., Rochester, N.Y.14621
Наприкінці хочу зазначити, що коли б Гарвардський проект вийшов із своїм пляном видання англомовного твору (написаного навіть неукраїнцями) для документації хрещення Руси-України українським князем Володимиром Великим і Святим, я радо пожертвував би і на те видання, бо ж ідеться про свідоцтво хрещення нації.
Нью-Йорк, 23 липня 1986 р.
Михайло Шпонтак
Примітка Редакції
Треба радіти, що такий плян існує, як подає інж. Михайло Шпонтак. Правда, до написання нашої статті про такий плян ніхто ще не знав, за винятком самих організаторів. З перечитаної статті, на яку покликається М. Шпонтак у «Шляху перемоги», маємо сумнів чи це справді буде монументальним виданням? Дай Боже, щоб ми помилялись! Чим запляноване видання буде різнитись від видань збірників чи збірника статтей, що їх готує до друку вже існуючий Комітет Наукового Конгресу Ю1000-річчя хрещення Руси-України під керівництвом проф. Володимира Янева? З інформацій, що подані у «Шляху перемоги» випливає, що і це монументальне видання буде складатись з статтей кількох десятків авторів. Хіба погодимось, що це не є альтернатива до Гарвардського проекту. Можливо, твердячи, що існують противники «Гарвардського проекту», ми помилились, дай Боже, щоб так було.
