Слава Ісусу Христу!
Рим, дня 20 жовтня 1983 р
Світла Президіє З’їзду, Високоповажані Пані!
Вітаю Вас, членів Ліґи Українських Католицьких Жінок Едмонтонської Епархії на Вашому XXI З’їзді, якому Ви надали такий глибокий і актуальний зміст кличами: «відчинім двері Спасителеві» і «Українська християнська родина, її тривоги і переживання». Ваші кличі доказують, що Ви живете життям Церкви і життям своєї рідної української громади. Святий рік, яким згадуємо велику подію нашого спасення і життя вічного в Христі Господі, яке він приніс нам своєю смертю і воскресенням тому тисяча дев’ятсот літ, повинно бути щоденною нашою душевною призадумою і молитвою. Ми щасливі, бо ми спасенні й зі св. апостолом Павлом можемо з радістю кликати: «Ми вже не раби, а сини; і коли сини, то й наслідники з Божої ласки» (Гал. 4,7). Нехай Господь благословить Вас усіма благодатями цього Святого Року!
Важне теж питання вибрали Ви собі для Вашого з’їзду, а саме: застанова над життям української християнської родини. Сьогодні стільки духовних вартостей людини є у кризі, захитанні. Модерна людина попри свої велетенські здобутки часто губить напрям свого життя, через що никнуть їй Богом дані вартості. В такій кризі є і родина. Тому й недавно Синод єпископів Вселенської Церкви вибрав це питання, щоб пригадати світові науку Церкви про родину. Очікуємо і від Вас, у світлі тих наук Церкви, вказівок, постанов і думок для наших українських родин в Україні й на поселеннях сущих. Українська родина була завжди християнською своїм духом і основами. Чужина, а в Україні злочинна наука марксизму захитали ці основи і внесли трійливого духа. Потрібно нам про це напоминати і пригадувати зокрема молодим нашим родинам. Вдячні будуть Вам усі українські родини за Ваші думки й рефлексії.
Благословлю Вас у Ваших працях і молитвах в часі Вашого з’їзду.
Нехай Пресвята Богомати має Вас під своєю опікою!
Благословення Господнє на Вас!
+ Йосиф, Патріярх і Кардинал
