Буквально за кілька тижнів католицький світ завершить святкування Ювілейного року, присвяченого Божому милосердю. В ньому Україна «звучала» особливим чином, але чи всі ми належно оцінили дар, який нам було зроблено не Ватиканом, не Папою, але самим Богом через знаки й акценти, котрі супроводжували вибір символу Ювілейного року – українську ікону Пресвятої Богородиці «Милосердя двері»? Відмотаймо плівку подій назад і подивімося ще раз на «духовні пропозиції», якими ми повинні були скористатися з нагоди цього Ювілейного року.
У світі, сповненому протиріч, людині без віри, надії, любові, милосердя, доброти, щедрості, співчуття та інших чеснот, які мають початок у Великій Любові, важко знайти дорогу повернення до Бога. Всі ці чесноти є в нас. Важливо відкрити їх у собі, але ще важливіше ними ділитися.
Нещодавно отримала гарний подарунок від Катерини Козак з Перемишля – фільм «Милосердя двері» на компакт-диску. Зворушення, викликане його переглядом, сприйняла як знак: треба поділитися враженнями з тими, що ще не бачили фільму. Ця документальна кінострічка про неймовірну історію чудотворної ікони «Милосердя двері» та її мандрівку з Ярослава до Ватикану була створена в 2016 році Українською кіноініціативою за сприяння Перемишльсько-Варшавської архиєпархії УГКЦ і митрополита Євгена Поповича.
Фільм побудований на розповідях глави УГКЦ Святослава Шевчука, ректора Українського католицького університету отця-доктора Богдана Праха, митрополита Перемишльсько-Варшавського УГКЦ Євгена Поповича, митрополита Івана Мартиняка (емерита), отця Богдана Степана – протосинкела Перемишльсько-Варшавської архиєпархії, Христофора Блажеєвського – пароха храму в Ярославі, опікуна чудотворної ікони «Милосердя двері», а також консерваторки ікони Малґожати Давидюк і директора музею в Ярославі Ярослава Орловського.
Музичною канвою послужили твори М. Вербицького, Д. Бортнянського, А. Веделя та інших у виконанні хору катедрального собору УГКЦ в Перемишлі під керівництвом Ярослава Вуйціка, ансамблів: «Крайка», родини Кіхів, родини Шумадів та Молодіжного хору імені М. Вербицького під керівництвом доктора Ольги Попович.
Фільм зроблений професійно, і в цьому, безумовно, заслуга продюсера Тараса Пастернака, Тараса Бабенчука, режисера монтажу Тараса Галушка і всієї знімальної групи. Ними вдало використані матеріали телестудії УГКЦ «Собор», прес-служби УГКЦ, ТѴР3 Rzeszyw, а також інтернет-ресурсів: San Giuseppe da Cjpertino, Catholik Sat, Telepece.it, POD24.info, які не лише творять тло розповідей, але й підсилюють їх візуальними враженнями. Вже майже з перших кадрів відчувається особливий контакт глядача з чудотворною іконою «Милосердя двері». Без сумніву – вона тут найважливіша.
Відкриття Ювілейного року Бо- жого милосердя дуже важлива подія в католицькому світі, а для нас, українців, особлива, бо відбулася у Ватикані в присутності нашої української чудотворної ікони «Милосердя двері» з Ярослава. Це великий знак Святого Духа, що Боже милосердя супроводжує нас в цій тяжкій земній мандрівці, а може, і ще щось…
До речі, святкування Ювілейного року започаткував ще 22 лютого 1300-го Папа Боніфатій VIII. Спершу передбачалося відзначати його кожні сто років, але згодом, у 1343 році, Папа Климент V запровадив зміну – відзначати раз на 50 років. Наступне нововведення (1389 р.) запровадив Папа Урбан VI, згідно з яким святкування повинне було відбуватися кожні 33 роки. Останні зміни в цьому питанні належать Папі Павлу II, який встановив ювілейні святкування раз на 25 років починаючи від 1475-го. В 1985 році був оголошений Марійський Святий рік. А цей останній Ювілейний рік, приурочений до Божого милосердя, Папа Франциск оголосив 13 березня 2015-го під час покаянного богослужіння в базиліці святого Петра. (Довідка опрацьована на підставі матеріалу Радіо Вати- кану «Що таке Святий Ювілейний рік». – Авт.).
Ярославська чудотворна ікона вирушила в світ, відкриваючи двері католицьких храмів і людських сердець. Між іншим, її копія перебуває у Аргентині, в храмі, у якому колись служив український священик-єпископ Степан Чміль, який був духовним наставником Хорхе-Маpio Берґольйо – теперішнього Папи Франциска.
Є багато свідчень чудес оздоровлення, які відбувалися біля цієї ікони. У 1979 році Ватикан офіційно визнав її чудотворною. Паломництво до неї відбувалося віддавна. Приходили прочани з Угорщини, Словаччини, Білорусі, Галичини.
Точна дата створення ікони Пресвятої Діви Марії невідома. Але є письмові свідчення, що про неї вже знали на зламі XVІІ – ХVІІІ століть. Невідомим залишається і її автор, але зрозуміло, що то була людина з відкритим, чистим серцем, бо саме його Боже провидіння обрало для створення цієї ікони.
В часи великих випробувань, зокрема під час акції «Вісла», коли вірних УГКЦ погнали з рідної землі, церква в Ярославі опустіла і почала руйнуватися, а чудотворна ікона ікона потрапила до рук злодія, якого, на щастя, спіймали на гарячому. Ікону передали до музею в Ярославі, а згодом – на консервацію до Академії мистецтв (Akademii Sztuk Pikknych) у Варшаві.
В 1980 році ситуація в Польщі вже сприяла тому, щоби домагатися повернення церкви у Ярославі. Яки- хось поважних перешкод в цій спра- ві не було – храм віддали, але вже напівзруйнований. . . Почалися ро- боти з відновлення святині, до яких активно долучилася церковна спіль- нота, а також українська діаспора зі США та Канади. Були проблеми і з душпастирями, священики доїж- джали з різних околиць. Аж нарешті в 1990 році на парафію до Ярослава призначили отця Богдана Праха. Ним було започатковане повернен- ня ікони до храму. І її повернули! Внесення ікони «Милосердя двері» до церкви відбулося в 1993-ому – на- передодні його посвячення. Майже 24 всі проблеми з церквою та іконою вирішувалися в якийсь чудодійний спосіб.
Відтоді почали працю над її коронацією. Зібрали та своєчасно подали до Ватикану необхідні документи. Із подарованого вірними золота в Кракові виготовили дві корони, які були привезені до Риму і які благословив Папа. І ось нарешті в 1996 році у Ярославі відбулася урочиста коронація ікони в присутності кардинала Ахілле Сільвестріні та митрополита Перемишльсько-Варшавської єпархії Івана Мартиняка, а також чисельно прибулих вірних. Про незвичайність цієї події свідчила не тільки велелюдність, а й знаки: на небі появився довгий журавлиний ключ і сонце в обручі мряки ніби танцювало.
Ще більша несподіванка стала- ся наприкінці листопада 2015-го, коли на спільні реколекції єпископів УГКЦ, які організовують щороку, Патріарх УГКЦ Святослав Шевчук запросив до України папського проповідника Раньєро Канталамесса і на завершення подарував йому копію завершення подарував йому копію чудотворної ікони «Милосердя двері». Незабаром після цього, 4 грудня, з папської столиці зателефонували і «запросили» ікону «Милосердя двері» до Ватикану відкривати Ювілейний рік. Владика Іван Мартиняк відреагував на це зворушливо: «Мати Божа хоче прийти до Риму, щоб із найвищого престолу Католицької Церкви промовити на цілий світ про Церкви промовити на цілий світ про Україну. То для мене знак, що вона сама допоминається про це і до своїх людей дає знак».
Незважаючи на обмаль часу, всі заходи, пов’язані з перевезенням ікони до Риму, все ж таки вдалися, і 7 грудня 2015 року Ярославська ікона «Милосердя двері» вже була у Римі, а 8 грудня її виставили на площі святого Петра у Ватикані, де відбувалася велична літургія відкриття Ювілейного року Милосердя. Наступного дня в присутності прочан із цілого світу Папа Франциск підійшов до неї з білою трояндою, з якою ікона згодом повернулася на своє постійне місцеперебування до Ярослава (цей зворушливий знак любові у фільмі гарно акцентований). Прокручуючи останні кадри ще і ще, я відчула, що у всій величі цієї події є особливий задум Всевишнього не тільки для всього світу, а може, передовсім для України, для нашої Церкви.
Незабаром, 20 листопада 2016 року, відбудеться завершення цього незвичайного Ювілейного року Божого милосердя, але двері милосердя відкриті, бо світ його потребує. Ярославська чудотворна ікона подорожує країнами, її виставляють для почитання у храмах, і несе важливе послання людям: не будьте байдужі, відкрийте серця до потребуючих, не відвертайтеся від загублених у вирі життя, навчіться прощати, підтримайте слабшого! Це неважко – іноді досить сказати добре слово чи усміхнутися.
Фільм, про який я розповідаю і який заохочую переглянути, теж знаком милосердя. створений за знаком милосердя. Його спонсорували митрополит Євген Попович, Богдан Турчин, родина Козаків, Роман Федишин, Олег Іванусів, Ольга Олексюк. Жертовність – це теж милосердя.
Всім охочим купити цю кінострічку пропоную звертатися до отця Христофора Блажеєвського – пароха УГКЦ в Ярославі, опікуна ікони. Контактний телефон +48516650912.
Р. S. А ось ще кілька слів на підтвердження того, що чудо милосердя існує. Працюючи над цим текстом, пізно вночі вдалася на відпочинок. Ще перед сном раптово почало боліти вухо. Біль ставав щораз сильнішим і глибшим. Подумки звернулася до Божої Матері на зображенні ікони «Милосердя двері» з проханням звільнити мене від цього нестерпного болю. І в ту ж мить моє прохання було виконане. Ось що значить Боже милосердя!
Марія Паньків (за матеріалами Департаменту інформації УГКЦ, CREDO і Радіо Ватикану)
