Чи не думаєте, що Ви зробили б благородне діло, коли б повідомляли мирян, не об’єднаних в мирянському русі, про велику ціль і силу мирянського руху і з любов’ю в серці допомагали рухові поборювати його слабості?.. В кого ж їх нема? Чи не думаєте, що обов’язком кожного єпископа і священика, якраз робити те, що миряни роблять, а саме: своїм рухом так вірно і стійко боротись за права рідної української католицької Церкви!.. Найкращим прикладом для нас є сучасний Папа Іван Павло II, правда?
Який він патріот! Вірю, що християнізм і патріотизм мусять іти в парі. Адже ж Христос нас вчить сміливо стукати й шукати. Він всім вічно бажає вільно розвиватись. Тоді, чому ж ми робимо з себе невільників? І без кінця просимо в чужих того, що нам належиться, топчучи брат брата!
Так! Годжуся з Вами, що миряни повинні шанувати й цінити свій духовний провід, але коли той провід починає топтати своє рідне, щоб приподобитися чужим, тоді, на Вашу думку, що мають робити миряни? Робитися сліпими й глухими?! Ми ж всі знаємо, що, коли не поборюємо зла, то тим самим допомагаємо злу рости, чи це по-християнському?! Закінчу свою скромну коротку розмову з Вами наступними словами:
Коли б духовнії провідники —
В Христовім світлі завжди крокували,
Те світло —
Сяйвом відбилось би на вірних,
Й мости такі побудували б,
Що всякі прірви перейшли б!
Нам прірв вже досить на дорозі,
Будуймо міцнії мости!
Все духовенство —
Всіх мирян,
Мусять в одному напрямку вести!
Щоб любов до Бога і народу —
Могла в серцях наших цвісти.
Лише тоді, зможемо рідній Церкві помісній
Вічної слави вінець сплести!
На все добре, Отче Архимандрите!
Слава Ісусу Христу!
Мирянка Мотря Фаринич, Канада
П.С. Починаймо менше про єдність гучно говорити й співати,
а більше нашим щоденним життям єдність плекати.
