Ювілей священства, а зокрема у наш час, це особливо радісна подія у житті не тільки самого ювілята, але також громади, серед якої ювілят жиє і працює, віддаючи свої послуги. В такій площині належить розглядати винятковий срібний ювілей священослужіння Архимандрита уставу Студитів у Римі о. Любомира Гузара. Хоч двадцять п’ять літ у історичній перспективі, це короткий проміжок часу, але у житті людини це час, на протязі якого можна звершити багато добрих і корисних діл для своєї Церкви й українського народу. Приємно нам відмітити, що тією дорогою ішов і дальше прямує наш дорогий ювілят, Архимандрит Любомир Гузар.
30 березня 1983 р. минуло 25 років з дня свячення Любомира Гузара, що його довершив 30 березня 1958 р. Владика Амврозій Сенишин у Стемфорді. Вже на порозі своєї душпастирської праці, яка не тільки у наш час, але у загальному, не належить до легкої, як молодий священик о. Л. Гузар виявився відданим, працьовитим та вдумливим душпастирем. Пов’язавши це разом, можна зробити висновок, що все це випливало з його твердого і глибокого переконання. У душпастирській праці Любомира Гузара все було глибоко передумане, осмислене і спиралось на твердих основах Христового вчення. У все, що о. Любомир робив, він вкладав свою душу, а маємо тут на увазі його душпастирську працю, яку він приймав із справжнього Божого покликання.
Якщо взяти під увагу, що Любомир Гузар належить до генерації, «тридцятників», бо народився 26 лютого 1933 р. у городі Льва, себто в роки, коли на Україні гинули мільйони наших сестер і братів від штучного голоду, який створила комуністична Москва, то вір немов прийшов, щоб непохитно нести надію воскреслого Христа. Його юнацькі роки пробігали на хвилях Другої світової війни, а далі — великий ісход з українських земель у незнане на захід, щоб тільки втекти від більшовицького антихриста. Далі слідували трудні й складні роки скитальщини у Зальцбурзі — Австрія, а згодом переїзд з батьками, інж. Ярославом Гузаром та Ростиславою з дому Демчуків і сестрою Мартою за океан до США. Батьки Любомира поселились у Нью-Йорку Відомо, що США — країна з великими можливостями і добробутом. Перед молодим і здібним юнаком Любомиром Гузаром були відкриті двері до легкого безжурного і розкішного життя, з якого скористало багато його товаришів, але він вибрав собі інший шлях, шлях відречення від земної насолоди. Одержавши від батьків глибоке родинне і релігійне виховання, Любомир вступив до Малої Семінарії у Стемфорді, де закінчив середню і високу освіту. Він на цьому не зупинився, але продовжував дальші студії у Джорджтавн університеті у Вашінґтоні, де студіював богословію і філософію, які закінчив у 1958 р. Того ж 1958 р. Любомир Гузар приймає священичі свячення, щоби служити своїй Церкві й українському народові. Отець Любомир не перестав дальше поглиблювати своє знання, усвідомлюючи, що це потрібне у його нелегкій душпастирській праці, й продовжував поглиблення своїх студій на Фордгамському університеті, де студіював філософію. Поруч з тим виконував йому призначену душпастирську працю і викладав у стемфордській семінарії. Студії на Фордгамському університеті о. Любомир закінчив магістерською працею з стислої філософії в 1964 р. Це йому дало більші можливості осмислювати душпастирську працю.
Першим церковним осередком, де розпочав свою душпастирську працю о. Любомир, була Союзівка. Своєю прикладною і відданою душпастирською працею та глибоко вдумливими своїми проповідями здобув собі велику прихильність серед вірних і завжди був з респектом мило бачений. Згодом він заснував біля Союзівки на околиці Кергонксон окрему парафію, яка досьогодні росте і розвивається. Крім цього, о. Любомир був і дотепер залишився активним пластуном і є членом куреня «Червона Калина».
Слід підкреслити, що о. Любомир Гузар не належав до пересічних священиків. Це запримітив Патріярх Йосиф. На прохання Патріярха Йосифа о. Любомир Гузар в 1968 році переїжджає до Риму, де він і дотепер там залишився. Отця Любомира ціхує виняткова прикмета — безперебійно поглиблювати своє знання, щоб краще служити своїй Церкві. Він вступив на Папський університет «Пропаганда» і продовжував студії з богословії, які закінчив у 1972 році докторатом, написавши докторську працю на тему: «Андрей Шептицький Галицький Митрополит, піонер екуменізму». Надзвичайно актуальна тема для нашої Церкви, зокрема в час підготовки до беатифікації нашого Слуги Божого Андрея. Той же університет запросив о. д-ра Любомира Гузара до професорського складу, на якому він і досьогодні викладає.
Блаженніший Патріярх Йосиф відновляє і основує чисто український монаший чин — Студитів і з цією метою закупив прекрасну посілість поза Римом у Кастель Ґандольфо, що стала манастирем Студитів. Отець Л. Гузар в 1972 р. вступає до манастиря Отців-Студитів і стає його настоятелем-ігуменом, а згодом Патріярх Йосиф підносить о. Л. Гузара до сану архимандрита. Отець Гузар багато вкладає праці для поширення монашого чину Студитів. Вже основано деякі осередки Студитів, крім Риму, у Канаді, в США, і о. Любомир поробив потрібні заходи також у Парагваї.
Архимандрит Любомир Гузар є добре ознайомлений з життям і творчістю нашого Слуги Божого Андрея, основника чину Отців-Студитів та його першим Архимандритом Климентієм Шептицьким, знає їх задуми й мету, що її вони ставили собі перед монашим чином Студитів. Отець Любомир є гідний і відданий послідовник свого першого Архимандрита — мученика Клементія Шептицького, який загинув на засланні. Треба сподіватись, що Архимандрит Любомир Гузар піднесе монаший чин Студитів на високий рівень. В останньому часі Священна Конгрегація для Східніх Церков призначила його прокуратором Студитського Уставу в Римі, це означає, що він є офіційним представником Студитів при Апостольській Столиці.
Як бачимо з вищесказаного, далеко неповного, загального переліку досягнень і праць Ювілята у Христовому винограднику є безперервні, поступові й незаперечні. Ювілят належить до осіб приємної вдачі, спокійний, уважний, розсудливий, скромний, шляхетний і побожний. Всі ці прикмети в Архимандрита випливають з його доброзичливого наставлення душі — природньо. Для Ювілята жити — значить безустанно працювати для Церкви, вірних й українського народу, бути справжнім душпастирем. До останнього слід додати, що Архимандрит є вірний послідовник патріярших ідей, ідей, що їx висунув і здійснював та здійснює Патріярх Йосиф. На ці теми неодноразово виступав о. Любомир з доповідями, в яких подавав своє глибоке і закономірне осмислення.
З нагоди срібного ювілею священства Архимандрита Любомира Гузара висловлюємо йому наші найщиріші побажання і проситимемо Всевишнього Господа, щоб нагородив його кріпким здоров’ям, довголіттям та дав силу дальше продовжувати віддану з посвятою працю у Христовому винограднику на славу Божу і Помісної Української Католицької Церкви.
