Мої дорогі!
Дякую Милосердному Богові, що Ви щасливо закінчили ці курси при нашому українському католицькому університеті, і я міг Вас благословити на їхнє відкриття і на їхнє закінчення. Радію з цілої душі, дивлячись на таке велике число учасників обох цих курсів — для постійного дияконату і літнього для українознавства. Ця радість не тільки моя, але і нашої Церкви, нашого народу, а зокрема для цього університету, який в цьому році відзначуватиме 20-ліття свого існування. Не були марні старання нашої Церкви і мої труди, щоб здвигнути для Вас і для нашого народу цю твердиню науки в місті Римі. Сотні молодих людей скористали з наукових і виховних благ цієї інституції, за яку стільки століть змагалась наша Церква і яка є нащадком таких славних наших високих церковних шкіл як Києво-Могилянська Академія і Богословська Академія у Львові.
Ви черпали знання зі свого рідного здорового джерела, щоб цього рідного духа взяти зі собою для свого життя і для добра свого народу. В науці, як і в інших здобутках людини, не можна бути самолюбним. Що одержали, дайте другим для нашого розвитку і піднесення.
Радію окремо курсом для постійного дияконату, бо Ви, його учасники, готуєтесь до відповідальної помічної праці нашим священикам, яких число маліє і сили слабнуть, а жниво велике тепер вже і в майбутньому. Ви, кого з Вас Церква вибере для дияконської служби, пам’ятайте слова великого апостола Павла: «Робім добро без утоми; у свою пору, як не підупадемо, жатимемо. Отже, поки маємо час, робімо добро усім, а зокрема братам у вірі» (Гал. 6, 9-10). Це Ваше завдання, і його пізнали Ви тут.
Спасибі всім Професорам за їхній труд, спасибі нашим Сестрам-Василіянкам і Сестрам-Катехиткам св. Анни за їхню велику дбайливість для Вас і Вашого курсу. Спасибі Вам, що прибули, жертвували свій труд і час, щоб пізнати великі Божі діла тут, в Римі, сліди наших батьків в цьому Вічному Місті і свою рідну минувшину, щоб творити для своєї батьківщини нову й вільну майбутність.
«Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом нашим» (Фил. 4,23).
Благословення Господнє на Вас!
Рим, дня 23 липня 1983
+Йосиф
Патріярх і Кардинал
* * *
… Патріярхат, видіння Ваших віруючих душ, стався для Вас вже живою дійсністю. Таким він для Вас хай залишиться в майбутньому! Моліться, як дотепер, за Патріярха Києво-галицького і всієї Руси, а в майбутньому — хай і безіменного чи невідомого. Прийде час, коли Всемогучий Господь пошле його нашій Церкві і об’явить його ім’я. Але наш Патріярхат існує! За ним вже чотириста років змагань, за ним сім років дійсности, перед ним тільки визнання Апостольського Римського Престолу.
+ ЙОСИФ Патріярх і Кардинал
