Останні вістки, що наспіли з Польщі, вказують на те, що парафіяльне життя наших земляків у Польщі дещо починає поправлятися. Правда, все ще є сумніви щодо наставлення нового примаса супроти нашої Католицької Церкви. Можна між нашими земляками, що цікавляться церковним життям, почути думку, що правдоподібно примас Польщі Кард. Й. Ґлемп спершу іменував тільки о. Романика генеральним вікарієм. Але о. Романик, передбачаючи можливий бойкот епархіяльного духовенства (о. Романик — василіянин), піддав думку примасові іменувати ще й о. Івана Мартиняка. Інші знову висловлюють думку, що о. Мартиняка іменовано на вимогу архиєпископа Ґульбіновіча. На запит, чому призначено двох генеральних вікаріїв, відповідають, як о. Романик, так й о. Мартиняк: буде краще управляти малими одиницями, ніж одною великою.
Це можна сприйняти як знак, що примас Глемп бажає добра нашій Церкві. Неможливо недобачати, що такою розв’язкою зліквідовано уряд Синкеля з осідком в Перемишлі (не важливо, що це був генеральний вікарій примаса Польщі Глемпа), який був наслідником перемишльського єпископа. Зараз протоігумен Романик має під своєю юрисдикцією великі парафії на півночі. Південною Польщею управляє о. Мартиняк. Отець Романик є мило бачений у примаса Ґлемпа. І так у Бартошицях, де у минулому, не зважаючи на декрет покійного примаса Вишинського, не було змоги правити богослужень, то тепер від 19 грудня 1982 р. ця можливість стала реальною. Є згода на наші богослуження в Бранієвіє, в давньому катедральному храмі, який майже відремонтований. Рівно ж можна служити службу у Решлю (частіше), в Сушлю коло Ілави, де не служилося ніколи. В Ґурові-Ілавецькому, де українці одержали колишній храм протестантів, він уже відремонтований. Вже від Зшестя Св. Духа у 1982 р. в ньому відправляються богослуження. Храм переданий на вічне вживання греко-католикам. Саме тепер професор Новосільський малює іконостас.
Ремонт церков провадиться у Суданці коло Ґданська, де парохом є о. Бундз, в Дзієжґоню, де парохом є о. Хархаліс, але з огляду на його старечий вік о. Романик зарядив, щоб за ремонтом доглядав о. Бундз. У Битові, де тепер душпастирює о. Борис замість о. Савина, плянується збудувати храм.
Перемишльська єпархія святкує 300-ліття з часу підписання з перемишльським єпископом постанов берестейської унії. Це викликало бажання Православної Церкви відновити Перемишльську єпархію.
Варшавський митрополит почав ці цікаві старання через уряд ПНР. Все вказує на те, що митрополитові справа вдасться, і Перемишль стане осідком православної єпархії. На Засянні стараються про повернення василіянської церкви у користування православних. Протоігумен Романик та примас Глемп боронять цю справу. Можуть бути передані ще й інші церкви (у Вовчі, Болоні) на православний собор. Виникла думка будувати нову церкву. Площу під будову уряд дає. Кандидатом на православного перемишльського єпископа є декан із Сянока, о. Дубець.
За старанням п. Пайташа наші люди з Перемишля і околиць написали прохання про ремонт церкви в Вовчі. Відповіді ще немає. Наші люди ображені нашим вищим перемишльським духовенством. В їх очах вони тільки «кланяються» перед латинськими каноніками і нічого позитивного для українських вірних не роблять.
Ці вістки зібрані дрібною мозаїкою з різних листів, що наспіли від наших людей з Польщі.
Н.Н.
