Заходами Управи Відділу Українського Патріярхального Т-ва у Нью-Йорку, у неділю, 6 березня 1983 р. у залі Українського Народнього Дому, при Другій евеню, відбулись святочні сходини з нагоди 20-річчя визволення з каторги на волю і 91-річчя життя їх Святости Патріярха Йосифа. Святочні сходини відкрила і привітала численно зібраних учасників (біля 300 осіб) імпрезова референтна Наталія Соневицька і рівночасно подала програму святочного вшанування Патріярха Йосифа.
У мистецькій частині виступив церковний хор ім. Митрополита Андрея, що кожної неділі співає у церкві св. Юра на «дванадцятці» під дириґентурою відомого соліста Метрополітальної опери Андрія Добрянського. Хор розпочав програму «Молитвою за Патріярха» — І. Недільського, а після цього виконав «Царю небесний» — Михайла Вербицького. По залі пронеслись молитовно благальні гармонійні мельодії, що заповнили залю святочною атмосферою. З головної стіни символічно глядів Патріярх Йосиф, перед портретом якого стояла ваза з квітами. На такому тлі слова поезії Богдана Стефанишина: «Двадцять років на волі» у виконанні Ореста Кебала, члена Студії Мистецького Слова під керівництвом Лідії Крушельницької прозвучали переконливо й зворушливо. Оплески присутніх у залі на непересічний виступ Ореста Кебала були наявною оцінкою його вдалого виконання. Знову ж цей самий хор ім. Митрополита Андрея виконав «Коли втомлені» — І. Недільського, «Отченаш» — В. Безкоровайного, у якому сольо з чуттям і мельодійно виконала Зірка Дерлиця. Мистецьку частину закінчено історичною українською релігійною піснею про Почаївську Божу Матір «Ой, зійшла зоря» у музичній обробці М. Леонтовича. Тут сольо заспівували Андрій Добрянський і Оксана Качарай. Сольо у виконанні Андрія Добрянського було могутнє і захоплююче, не менше вдалим було виконання Оксани Качарай. Виконання солістів, як також виступи хору слухачі прийняли щирими оплесками. Хоч в загальному мистецька програма була коротка й скромна, але змістово пристосована і добре виконана у дусі пошани великої, у наш час, людини — Патріярха Йосифа.
На такому мистецькому хоровому тлі, як на розкішно зорану ниву, падали цінні слова о. д-ра Романа Мірчука, пароха у Нью-Бронсвік, про нашого дорогого Ісповідника Віри, довголітнього каторжника, Патріярха Йосифа. Слово о. Мірчука було відмінне й оригінальне. Він до оцінки і представлення Патріяхра Йосифа підійшов з історично біблійної перспективи, вказуючи, що у Святому Письмі Старого Завіту є багато відомих і славних імен, але є також і таке, яке не є таким відомим, як Авраам чи інші, як Йосиф. Знаємо, що носив це ім’я обручник Йосиф. В нашій Церкві ім’я Йосиф має також вагоме значення. Це ім’я є великого Божого Провидіння. Це ім’я сьогодні носить провідник Української Католицької Церкви Патріярх Йосиф. Після такого особливого вступу о. Р. Мірчук розгорнув широку панораму діяльности та накреслив виразну сильветку Патріярха Йосифа. Поруч з цим промовець покликався на історію нашої Церкви, згадував митрополита Веньямина Рутського, митрополита Петра Могилу й інших, вказуючи, як виростала й творилась українська релігійно-церковна окремішність, яку Патріярх Йосиф старається привернути нашій Церкві. Промовець підкреслив, що наш Патріярх Йосиф діяв і діє з почуттям історичної відповідальносте за долю помісности нашої Церкви. Патріярх Йосиф збудив нас немов з летаргічного сну і показав нам шлях, яким ми повинні дальше прямувати. На закінчення о. Роман Мірчук підніс многолітствіє за Патріярха Йосифа, що зразу підхопили присутні й заспівали «Многая літа».
Після святочної частини слідувала інформація про ювілейні святкування у Вічному Місті — Римі та відбутий Священний Синод у лютому цього року, яку подав голова Відділу Т-ва Микола Галів. На початку інформації, вітаючи численно зібраних в залі мирян та висловивши слова признання за виголошене глибоко вдумливе слово о. д-ра Романа Мірчука, М.Галів зробив виняток і окремо привітав присутнього в залі неперевершеного послідовника Патріярха Йосифа маестра Йосипа Гірняка, яке присутні підхопили щирими оплесками. Також промовець вибачився, що в репортажі, який є надрукований в журналі «Патріярхат» за березень, було подано групу мирян з США, яка разом їхала на святкування до Риму, і при вичисленні імен, через недогляд, було пропущене ім’я мґра Еви Піддубчишин. Доповідач накреслив загальне тло, на якому відбулись ювілейні святкування Патріярха Йосифа з приводу 20-річчя звільнення з більшовицької каторги на волю. В тій черзі згадав архиєрейську Службу Божу, що була відправлена у соборі Св. Софії, в неділю 6 лютого, а після цього Патріярх Йосиф довершив посвячення пропам’ятної таблиці на пошану генерала Тараса Чупринки — Романа Шухевича у крипті собору Св. Софії.
Після цього відбулась суто родинна в українському колі спільна зустріч з Патріярхом Йосифом. Доповідач окремо наголосив бенкет, що під багатьма аспектами був відмінний від попередніх. Тим разом ми не мали неприємних несподіванок, ми не були ігнорованими, але численно прийшли високі ватиканські достойники, кардинали й архиєпископи на чолі з кардиналом Августином Казаролі. Також був заступлений дипломатичний корпус. Бенкетом провадив проф. Володимир Янів в українській і французькій мовах. Чудове слово, присвячене Патріярхові Йосифові, виголосив колишній секретар Папи Івана XXIII, архиєпископ Франческо Каповіла. В імені кардиналів говорив кардинал П’єтро Паляцціні. В імені українських владик промовляв Владика Андрій Сапеляк з Арґентіни. У всіх промовах відчувалась щирість, теплота й глибока пошана до Ювілята — світоча Вселенської Христової Церкви — Патріярха Йосифа.
Відбуття Священного Синоду у лютому цього року слід розглядати у позитивній площині. Наради Синоду проходили ділово, це слід завдячувати секретаріятові Синоду — Владиці А. Сапелякові і діловому секретареві о. д-рові Мончакові. Наради Синоду були закритими. Про їх рішення можна буде довідатись щойно після того, як папа їх затвердить. Італійська впливова газета «Іль Темпо» написала, що на Синоді були помітні бльокування трьох відмінних течій. Доповідач підкреслив, що, не зважаючи на це й інші недоліки, відбутий Священний Синод слід розглядати позитивно. Виголошена інформація ще більше підкреслила неоціненний великий вклад Патріярха Йосифа для Помісної УКЦеркви.
М. Г.
