(Дорогому Патріярхові Йосифові в 20-річчя звільнення з московської каторги,
лютий 1983 р., з любов’ю присвячую)
Рік за роком у вічність іде,
І Тобі, наш стійкий Патріярше,
На вічнії віки Вінець слави плете.
Рік за роком минає на волі,
І лишає по собі стежки,
А на них —
Покоління карбує велич духа Твого
Й віри серця Твого знаки.
Кожний рік вірних все більше будить,
Кожний рік більш надії приносить в серця
І віру у краще завтра кріпить,
Й все тому,—
Що життя Твоє, вірний наш Батьку,
На кожному кроці,
У кожному році,
Про віру, надію й любов так ясно свідчить!
Україна, хоч й в ранах побита, стражда,
Устане у славі вона!
Оживе й засіяє —
Коли Господь Україні синів отаких посилає.
О, Патріярше —
Многая і благая літа Тобі!
Ти ж для нас —
Віри, надії і любови взір.
Нехай стаду Твойому Всевишній
Подасть світло — зір,
На стежках уздріти знаки,
А у серці сказати собі —
Патріярхом своїм дорожи,
Пильнуй його дороговказ,
І, як скарб дорогоцінний, бережи!
Нехай ніколи віра у нас не гасне,
Нехай надія все живе,
Нехай любов палка горить,
Наш Милосердний подав дар-взір,
На нім тримаймо завжди наш зір.
Рік за роком минає, іде,
Зміни різні несе й несе,
Та незмінним у вірі своїй —
У надії з любов’ю прямує до цілі-мети,
Наш стійкий Патріярх,
Наша гордість народу —
Батько — Йосиф Сліпий!
Господеві славу-хвалу віддаймо усі
За дар цей великий нашому народові.
Гамільтон, Канада
Мотря Фаринич
