Святіший Отче!
Раділи до глибини наші серця, коли ми, Владики Української Католицької Церкви во главі зі мною починали наш Священний Синод св. Літургією на випрошення дарів Святого Духа і на торжественне відкриття цього Синоду, ми одержали від Вашої Святости батьківський привіт і благословення, щоб наш Синод приніс благословенні плоди на добро Вселенської і нашої Української Церкви.
Дякую в імені всіх українських Владик, зібраних на Синоді, за батьківську опіку і поміч для нашої Церкви і українського Народу, за благословення на наші синодальні праці. «Бог багатий милосердям» (Еф. 2, 4) зглянувся на терпіння нашого Народу і посилає постійно свою поміч, та в особі Петра-Скали сповняється Христовий для нього голос: «утверджуй своїх братів» (Лк. 22, 32).
Одержавши стільки сили і помочі від Божого милосердя, наш Синод і його праці, за вказівками і закликом Вашої Святости в енцикліці «Дівес ін Мізерікордія» будуть тим окликом, що «благатиме милосердя для потреб людини у сучасному світі» і зокрема для поневоленого духовно Сходу, до якого сьогодні належать польський і український Народи. Запевняємо Вашу Святість, що єдино добро нашої Церкви і почуття відповідальности перед Господом будуть нашими дороговказами у наших працях і молитві в часі Синоду.
Прохаючи Ваших молитов за нашу Церкву, наш Синод, наш Нарід, остаюсь відданий у Христі Вашій Святості
+ Йосиф
Ватикан, 31 січня 1983