Ваші Еміненції, Ваші Ексцеленції!
Вельмишановні Гості!
Коли двадцять років тому блаженної пам’яти Іван XXIII стрінув мене після мого визволення, він привітав мене словами з наслідування Христа, про які він роздумував коротко перед тим і які вписав до свого щоденника: «Щаслива година, коли Христос кличе від сліз до радости духа».
Ці самі слова я маю постійно у моїй думці сьогодні, коли пригадую собі, — як у сні — 18 років мого ув’язнення, моє життя в’язня, а опісля хвилину, коли я став на цій вільній землі й знайшовся з тією частиною мойого вільного народу, хоч і розкиненого по світі.
Дякую Всемогучому Богові, коли пригадую цю хвилину радости. Я відновляю вислови моєї живої вдячности доброму Папі Іванові XXIII і знову висловлюю нашу основну і випробувану вірність Петрові — Вселенському Архиєреєві, що щасливо панує, Іванові Павлові II, в руки якого складаю надії та очікування Української Церкви та народу. Висловлюю ці вислови довір’я та надії також всім Найдостойнішим Отцям Кардиналам, Первосвященним Архиєпископам і Єпископам-Амбасадорам та іншим приятелям, які тут присутні, що помагали Святішому Отцеві у його намаганнях прийти з діловою допомогою Українській Церкві та народові.
Дальше Патріярх промовляв по-українському:
До Вас, Преосвященні й Дорогі Владики, зібрані на Священнім Синоді, до якого ми змагалися упродовж цих двадцятьох літ, до Вас, Всечесніші Отці й Преподобні Сестри, до Тебе, Український Народе, ще раз і ще раз завзиваю: БУДЬМО СОБОЮ!
Бережім спадщину великих Отців наших: Іляріона, Клима Смолятича, Йосифа Вельямина Рутського, Петра Могили, Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького і все те, що ми перебрали і мусимо зберегти для грядучих поколінь.
Будьмо об’єднані, бо як сказав до нас покійний Папа Павло Шостий: «Убі конкордія, ібі ет вікторія».
Патріярх закінчив свій виступ знову по-італійському:
Одначе, не можемо забути в цій хвилині радости наших братів і сестер, які там — у нашій поневоленій батьківщині Україні — терплять, боряться за Христа, за Церкву, за папу і так дуже потребують нашої допомоги та піддержки.
Хай це святкування важливої річниці буде підтримкою також для них — мучеників й ісповідників України, щоб і вони могли відчути чим скоріше силу радости в Христі, висловленої у словах «Щаслива година, коли Ісус кличе від сліз до радости духа».
Рим, 8 лютого 1983 р.
+ Йосиф, Патріярх і Кардинал
