Мої Дорогі!
Коли тому двадцять літ Святіший Отець Іван XXIII вийшов зустрічати мене по моїм виході на волю, він стрінув мене зі словами, які розважав перед тою хвилиною і записав їх у своєму щоденнику. То були слова з «Наслідування Христа»: «Щаслива година, коли Ісус кличе нас від сліз до душевної радости».
Ці слова маю постійно на думці тепер, коли згадую, наче сон, вісімнадцять літ неволі, коли став я на вільну землю, коли опинився між моїм вільним Народом, хоч і на чужині, коли ось згадуємо спільно з подякою перед Богом цю хвилину радости.
Для священика, пастиря властиво не існує в світі ні воля, ні неволя, вигода чи невигода, ні смуток, ні радість, успіхи чи неуспіхи. Христовим свідком треба нам бути у всіх обставинах життя, ці обставини життя дають різні нагоди для проповіді Христа і лише збільшують або зменшують в цім нашім обов’язку, але з труднощами чи без труднощів — ми несемо хвалу Божу перед світом і радісну вістку про Христове спасення і визволення.
Можу разом з великим Христовим апостолом Павлом сказати про цю хвилину визволення тому двадцять літ його словами: «І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з вами на розвиток вам і радість у вірі, щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас» (Фил. 1, 25-26).
Прийшов я і остався з вами, щоб розвинути працю, потрібну на хвалу Богові в нашім Народі, щоб не тріюмфував ворог, щоб не панував глум над Богом, але щоб ожила правда, воля, справедливість і слава нашого боголюбивого Народу.
Сьогодні старанням нашого вірного вояцтва з Англії ми поблагословили пропам’ятну таблицю на вічне між нами поминання Генерала Тараса Чупринки. Це збільшує наше торжество, бо цим згадуємо того, що з молитвою на устах і навіть з вервицею в руках ставив сміливий спротив тим, що хотіли поневолювати землю Батьків наших. І хоч у п’ятдесятих роках замовкла зброя Української Повстанської Армії, то її воїни не склали добровільно цієї зброї, але жертвою життя і своєю кров’ю вони освятили Українську Землю і стали її добривом та заповітом для майбутніх поколінь, як це мовив і свідченням свого життя утвердив вже сьогодні легендарний Головний Командир УПА — Генерал Тарас Чупринка — Роман Шухевич.
Усім нашим Борцям нехай буде честь і пам’ять з вдячністю, що хотіли нас бачити вільними, і за те дали своє життя.
Не забудьмо згадати всіх тих наших Братів і Сестер, що там в царстві диявола, яке він встиг собі зорганізувати на землі, далі боряться, терплять Христа ради і нашої помочі і єдности з ними потребують.
Нехай ця хвилина буде піддержкою для них в першу чергу, щоб вони відчули теж силу тієї Христової потіхи висловленої Томою Кемпійським: «Щаслива година, коли Ісус кличе нас від сліз до душевної радости».
Благословення Господнє на Вас!
+ Йосиф Патріярх і Кардинал
Рим, Собор Святої Софії
6 лютого 1983