Рим, 5 лютого 1933
Дорога і Достойна Еміненціє!
Бажаю повторити чорним по білому свій жаль, що його передавав я вже через телефон, з приводу того, що не можу взяти участи в бенкетній зустрічі в дні 8 лютого ц. місяця о год. 5 пополудні, що їх метою є святкування 20-ліття Вашого визволення з в’язниці після Вашого щоденного й щедрого визнавання віри.
Бо якраз на це пополуднє я зайнятий надзвичайним зібранням Понтифікальної Комісії Душпастирства для емігрантів та біженців, якої я є президентом, скликаної для назначення програми найближчого Міжнароднього Конгресу для Душпастирства туристів. Отже, прохаю вибачити мені й вважати мене близьким серцем у приязні й любові, що їх маю не тільки до Вашої Особи, але й до Української Церкви і Вашого героїчного народу, що його Ваша Еміненція є найвищим представником і найгіднішим символом. З найглибшим відданням, у братній спільноті молитви й надії, приємно мені бути Вашої Високодостойної Еміненції відданим у Господі —
+ С. Кард. Бадджо
Префект Священої Конгрегації для Єпископів
Уривок з листа кард. Бадджо, що є Префектом Конгрегації для Єпископів
Прохаю вибачення за відсутність, але прошу вважати мене близького Вашому серцю в приязні й в любові, які плекаю не лише до Вашої Особи, але також до Української Церкви і її геройського Народу, що його Ваша Еміненція є найвищим представником і найгіднішим символом.