Рим, 7 лютого 1983 р.
Ваша Преподобна Еміненціє!
Найближчого 9-го лютого минає двадцятьліття, коли Ваша Еміненція по 18-тьох роках тюрми і злиднів, що Ви їх перетерпіли за віру, одержали волю за стараннями Слуги Божого Івана XXIII.
Подія ця викликала в цілій українській Церкві та в цілому католицькому світі почуття найбільшої радости.
Приємно мені пригадати ті дні щастя, торжественних прийнять і висловів подиву та пошани, що їх Вам зложено як мужньому оборонцеві віри.
Прагну запевнити Вашу Еміненцію, що разом з цілою Конґреґацією для Східніх Церков беру від щирого серця участь у торжественнім відзначенні такої щасливої події, просячи у Господа повноти духовної радости з побажаннями, щоб Українська Католицька Церква все процвітала і в мирі та свободі сповнила своє післанництво.
Спонтанно виходить і це побажання, щоб Ваша Еміненція, по стількох переживаннях, могли побачити, за Божим велінням, сповнення цієї надії. Близький ювілей тисячоліття християнської України робить живішою і повною віри це наше очікування, яке передаємо опіці й заступництву Пресвятої Богородиці й святого Йосафата.
З поновленими висловами глибокої пошани, прийміть з цієї нагоди вислови моєї відданости Вашій Еміненції відданий в Господі,
Владислав Кард. Рубін,
Префект
