В днях 27 і 28 травня ц. р. відбулася в гостинному Українському Домі в Маквілєр /Франція/ перша зустріч українського католицького духовенства Европи. Думка такої зустрічі назрівала здавна і зокрема в післясоборовому часі. Врешті ініціятиву відбуття зустрічі взяли на себе душпастирі Бельгії і Голляндії. На їх запрошення з різних країн Европи прибули 13 священиків, а інші 18 схвалили задум та вибачились за неприсутність із-за невідкладних зобов’язань.
Склалося так, що зустріч попередили величаві Кирило-Методіївські Святкування /1100-ліття смерти св. Кирила/ в Кольмарі і Мецу, з участю понад тисячу наших вірних зі Східної Франції та з Візантійським хором із Утрехту.
У програмі зустрічі духовенства був обмін думок відносно питань, які ворушать життя нашої Церкви, тобто: стан нашої Церкви на Рідних Землях і в країнах нового поселення наших вірних; завдання духовенства у світлі того стану; проблеми душпастирювання в післясоборовому часі і зокрема в умовах української діяспори; миряни в дусі Вселенського Собору; душпастирювання серед молоді; преса та інформація про життєві питання Церкви; екуменічна проблематика в світлі нашої історії та теперішного положення нашої Церкви; сприяння ідеї церковного об’єднання в екуменічному дусі по відношенні до наших православних братів. Окрему увагу присвячено проблемі збереження самобутності нашої Церкви і Її духової та ієрархічної єдности. Щоб могти успішно здійснювати завдання, що їх диктують вимоги часу та складні умови життя, необхідною є співдія Ієрархії, духовенства та мирян в усіх країнах нашого поселення.
У цьому пляні теж конечним є наше станове священиче Товариство, а це для: взаїмної піддержки в душпастирському, моральному і соціальному житті священиків.
У висліді спільної застанови покликано до життя Підготовчий Комітет для випрацювання статуту такого нашого станового священичого Товариства, для предложення того статуту Церковній Владі на затвердження і для скликання Установчих Зборів у вересні місяці ц.р.
В міжчасі Підготовчий Комітет є уповажнений вести працю згідно з наміченими напрямними.
Спільне сослуження св. Літурґії і Вечірні та молитва за нашу Терплячу Церкву, зокрема тепер, за нової хвилі переслідувань, творили духовне тло зустрічі.
За Підготовчий Комітет: о. шамб. Г. Фуканчик в.р. генер. вікарій
* * * * * * *
Після Другого Ватиканського Собору серед священства поодиноких народів, зокрема народів північної Европи, зачались інтензивні дебати на теми ролі релігії і форми праці священиків у сучасних умовах культурного й матеріяльного розвитку серед суспільств. Цей голос передових священиків, а передовсім ієрархів, є результатом сучасних ліберальних напрямків у світі, наявности антирелігійних течій, потреби протидії їм, шукання нових форм релігійного співжиття серед християн і навіть нехристиян, і застарілости практикованих досі методів релігійної праці. Не диво тому, що із сотень нашого священства у діяспорі, першими що відчули і зрозуміли потребу оновлення стилю праці священика у змислі достосування її до вимог сучасної модерної культурної людини і до вимог критичного положення нашої Церкви у світі й на Україні, є наші священики у Бельгії, Голляндії та Франції.
З увагою слід відмітити, що наше священство у цій частині світу перше починає реально оцінювати ситуацію, серед якої працює, думати, як думають передові європейські духовники, і організуватися, щоби спільники зусиллями та об’єднано іти назустріч усе новим вимогам сучасного життя. На правдивий і авторитетний голос нашого священства давно вже у нас була потреба, і врешті є надія, що його почуємо. Знаємо, що цей голос почули врешті вже й у Римі, бо більша кількість священиків Европи й Америки, які розуміють свою душпастирську працю не як професію, але як покликання, вислали весною цього року свої особисті петиції до Святішого Отця.
Проблема лиш у тому, що усе що нове й позитивне, зустрічає у нас непроходимі перешкоди, і як що приходить до нас, то зовсім пізно. Акції висилки петицій священиків до Святішого Отця через це перешкодив сам наш філядельфійський Архипастир, видавши доручення священикам таких петицій не підписувати, а усі примірники петицій зібрати й вислати до митрополичої канцелярії у Філядельфії, при вулиці Френкліна. Але навіть коли говорити про європейських священиків, то матимемо такий баланс, що до цифри присутних на зустрічі тринадцять священиків, і вісімнадцять які солідаризувалися, слід додати ще раз стільки таких, що обіцяли взяти участь, але через неясне або неґативне становище до цього Зібрання наших європейських Владик, преосвященних Маланчука, Горняка й Корниляка, замовкли й не прибули. Такий фатальний результат могла мати поширена вірна або невірна чутка, що «деякі чинники» в Римі є Проти такого зібрання. І постає тоді для, наших священиків, і для Ієрархії проблема: слухатись власного сумління, або тихого голосу деяких чинників з Риму.
