Слава Ісусу Христу!
Його Еміненція Кардинал Владислав Рубін
Префект Священої Конгрегації для Східніх Церков Рим
Ваша Еміненціє!
Ще не так давно мали ми виняткову нагоду вітати Вас у нашому соборі св. Володимира і Ольги в Чікаґо, а у нашій катедрі св. Миколая почули від Вас запевнення, що Вашим завданням буде «нам помагати, а не панувати». Ці Ваші слова влили у наші серця нову надію, що Ви, Еміненціє, розумієте багато краще від Ваших попередників богословсько-духовні позиції Християнського Сходу та добре обзнайомлені із тисячолітньою історією нашої Церкви й тому очікували, що саме тепер очолювана Вами Конгрегація буде справді діяти в дусі християнської любови та помагати Східнім Церквам у їхньому розвитку та не буде більше порушувати помісности тих же Церков, зокрема ж нашої, Української.
Та на жаль, в міжчасі сталось щось дуже прикре і жалюгідне! До нас продістався з Англії Ваш лист із 6 липня ц.р. до Українських Владик, в якому слушні погляди Глави нашої Помісної Церкви вважаються порушенням правопорядку і актом непослуху Апостольській Столиці. Лист цей був довірочний, але Владика Августин Горняк вважав за відповідне опублікувати його, щоб тим способом понизити авторитет і престиж Ісповідника Віри, Блаженнішого Патріярха Йосифа та розпочати роздор у цілій нашій Церкві, як він це, на жаль, успішно перевів у своєму екзархаті. На щастя, цього не осягнено, престиж Глави і Батька Помісної Української Католицької Церкви ще більше виріс в наших очах, а лист цей заподіяв тільки шкоду у непотрібному збільшенні напруження у взаємовідносинах між Римським Престолом і нашою Помісною Церквою.
З великою прикрістю та гірким в серці болем прочитали ми цього Вашого листа і ніяк не могли повірити, що під ним знаходиться Ваш підпис. Хіба ж Вам, Ваша Еміненціє, найкраще відомо за усіх ватиканських достойників, що наша Українська Церква від самих її початків була самоуправна, мала свої власні закони, і таку патріярхорівну владу виконували первоієрархи нашої Церкви на протязі цілої історії і такий стан заґарантували були нашій Церкві Вселенські Архиєреї в час і по прийнятті Берестейської Унії. Вправді були і намагання римських куріяльних органів пізніше позбавити наших первоієрархів їхніх законних прав, щоб незаконно присвоїти їх собі, й тому Глава нашої Церкви поступає зовсім законно, коли старається привернути нашій Церкві всі законні помісні права, навіть проти волі тих, що за всяку ціну намагаються зберегти несправедливий і незаконний «статус кво», називаючи його «правопорядком».
Ватиканська дипломатія все вважалася одною з найкращих в світі, але відношення Ватиканської Курії до нашої Церкви в останніх десятиліттях, їхня т. зв. «Остполітік», а також і Ваш лист, Еміненціє, свідчать про мильну оцінку церковної і політичної ситуації на Сході Европи. Теперішній стан, побудований там на фізичному і духовному насильстві, скоріше чи пізніше провалиться, а тоді дуже важко буде Проводові Католицької Церкви відзискати втрачене довір’я серед народів, що впали жертвою ватикансько-московського детанту.
Екуменізм і проблема об’єднання християн є найголовнішим завданням нашої доби, і цій проблемі дуже багато уваги присвячує також Апостольський Престіл. Нав’язано численні екуменічні контакти з різними християнськими віроісповіданнями, головно із Православним Сходом з огляду на велику спорідненість під оглядом догматичним і канонічно-структуральним між католиками і православними. Організуються зустрічі, відвідини церковних достойників, що складають собі щирі чи менше щирі компліменти, відбуваються богословські дискусії, багато говориться, як ця майбутня, ідеальна єдність Сходу і Заходу мала б виглядати. Забувається чомусь, що ця єдність, щоправда, лише частинна, вже тепер існує, бо ж східні католики, це ніхто інший, як тільки східні православні, які вже тепер перебувають в єдності з Римським Престолом. Не у теоретичних міркуваннях, у пустих словах і обіцянках, але якраз на прикладі Східніх Католицьких Церков Рим повинен конкретно показати, як ця ідеальна єдність має виглядати. Як дотепер, то доля Східніх Католицьких Церков, а головно Української Церкви, не те що не притягає до цієї єдности, але ще більше кожного відстрашує. Наш Блаженніший Патріярх намагається направити цей ненормальний, згіршуючий стан та старається, згідно з постановами Другого Ватиканського Собору, зробити нашу Церкву повноправною одиницею Церкви Вселенської і то якраз для її добра. За це стрічається з осудами та різними заборонами зі сторони Апостольської Столиці.
Наш Блаженніший Патріярх виїмково ще заслуговує на особливе зичливе трактування і пошану, бо Він, як Ісповідник Віри, своїм стражданням непохитно підтвердив, що наша Церква є невід’ємною частиною Вселенської Церкви.
За вірність Вселенському Архиєреєві усі наші ув’язнені Владики, а також священики і вірні заплатили своїм життям, і тому прикро і боляче було читати нашим вірним у Вашому листі про звинувачення Блаженнішого Патріярха у несубординації і нельояльності до Святої Столиці. Ще, здається, жоден Ісповідник не зазнав такої зневаги і пониження від Апостольського Престолу! На склоні Його повного терпінь життя завдано Йому ще одну найглибшу рану! Ми ніяк не можемо зрозуміти, ЧОМУ саме тепер? І чому вже невмируща ідея українського патріярхату так декого непокоїть?
Ми усі, душпастирі й парафіяни парафії св. Володимира і Ольги, маємо надію, що Ви, Ваша Еміненціє, схочете перевірити всю цю дразливу справу, розуміючи добре, що наші народи, як близькі сусіди, знаходяться тепер у смертельному бою із сатаною за збереження себе. Ми певні, що Ви, Еміненціє, схочете направити кривду, заподіяну і їх Блаженству, і нам усім, згідно із девізою «фіят юстіція, не переат мундус», і це особливо у світлі найновіших інструкцій Святішого Отця Івана Павла II, який на останньому засіданні Колегії Кардиналів 23 листопада ц.р. ствердив, що «першим і фундаментальним питанням, що його треба поставити до Апостольської Столиці — і то, може, понад усе інше — чи наші свідчення задовільні в ділянці любови до людини, як і до спільноти».
У повній надії на Ваше прихильне наставлення до нашої Церкви і Глави її, Блаженнішого Патріярха Йосифа, остаємо з християнським привітом Вашій Еміненції віддані
Душпастирі, члени Президії Парафіяльної Ради, голови припарафіяльних братств
і парафіяни парафії св. Володимира і Ольги
о. митрат Маріян Бутринський, настоятель
мґр Лука Костелина Головний Секретар
Д-р Андрій Гаєцький Головний Радний
Члени Президії (слідують підписи)
