Для сторонніх людей, які читають всякі антипатріярхальні рептильки, з офіціозом єп. Горняка «Церковні вісті» включно, може видаватись, що в Англії вже все заспокоїлось, що єпископ цілком опанував ситуацію і релігійне життя пливе нормально. Так інформують своїх і чужих люди з оточення екзарха Августина. В дійсності двоподіл в живім організмі нашої Церкви, викликаний єп. Горняком та постійно ним підсилюваний,— ні на хвилину не припинився й, на жаль, дальше триває. По одній стороні — єпископ з небагатьма священиками і кількома сотнями вірних та більшістю церковного майна. По другій стороні — подавляюча більшість вірних, які у деяких осередках начисляють до 95% із двома священиками, присланими Патріярхом Йосифом для обслуги найконечніших духовних потреб. Отже, так менш-більш виглядає загальний стан Церкви. Коли кількість всіх українців-католиків у Великій Брітанії приймемо за 25,000, то 22,000 визнає Патріярха Йосифа Головою нашої Церкви. Цих 22 тисячі вірних не визнає А. Горняка за свого владику. Може, неповних 1,000 мирян вірно прив’язані до єп. Августина. Крім того, частина мирян взагалі ще не здецидована. Патріярхальна сторона щорічно влаштовує чисельні прощі на торжества до Риму чи до Люрду під духовним проводом одного з двох священиків. Щороку відбуваються місії чи об’їзд з чудотворною іконою Почаївської Богоматері. При численній участі вірних розпочато приготування до 1000-ліття ювілею християнства в Україні. Двічі влаштовано дяківські курси та один курс для катехитів.
За благословенням й з фінансовою допомогою нашого Блаженнішого набуто й посвячено величавий дім Філії УКУ в Лондоні, в якому є теж каплиця для потреб місцевої громади. В цьому домі приміщено канцелярію Св. Софії та УКПО. Влаштовується бібліотеку. Тут започаткована низка курсів для молоді з рамени УКУ, УВУ, а також відбуваються доповіді на теми, пов’язані з нашою історією і розвитком культурного життя.
В цій каплиці наші отці правлять Богослуження кожного дня і в наші свята, що припадають у будні дні. Коли довший час немає священика, то вірні самі співають. Молебен до Божої Матері або й ціле Богослуження відбувається під проводом дяка.
* * *
Належить згадати, Перший Мирянський Конгрес, що відбувся в 1982 р. в центральній Англії, в Лестері. Важко було скомплектувати доповідачів, бо більшість запрошених були перешкоджені. Та все ж таки три головні доповідачі були: проф. Б. Лончина — США, який говорив на тему — «Роля мирян в Церкві», д-р о. І. Музичка — з Риму, який говорив про помісні права нашої Церкви і д-р о. Д. Блажейовський — з Риму, який говорив на тему — «1000-ліття християнства в Україні». Доповіді були науково обґрунтовані й в приступній формі подані для слухачів. Після доповідей відбувся панель, на якому ширше обговорювано заторкнуті в доповідях питання. Запити відносно сучасної ситуації в Церкві були відхилені ведучим, мотивуючи це тим, що не варто зводити поважної дискусії на дрібні злободені справи, для яких не було передбачено місця.
Беручи до уваги факт, що в тому часі відбулась низка крайового засягу імпрез, приявність понад 1000 учасників говорить сама за себе.
Другим відрадним явищем була організована УКПО під духовним проводом о. мітрата М. Матичака проща до Люрду (від 24.VIII до 9.IX 82 р.) на посвячення церкви. На прощу бажало їхати понад 200 осіб, але через брак місць на літаку виїхало тільки 145 осіб. Отець Матичак, крім зібраних в терені датків на будову нашого храму в Люрді, зібрав ще й серед прочан поважну суму грошей (біля 10,000 фунтів) і передав невсипущому о. Приймі.
Про перебіг прощі й пов’язаний з нею прикрий випадок ще завчасно тут писати, бо це вимагає не лише ширшого насвітлення, але й глибокої застанови.
* * *
Від появи добре зредагованої брошурки й масово розповсюдженої організацією «Церква в потребі» про «Церкву мучеників» — розпочалась наша ближча співпраця з цією міжнародньою організацією. УКПО розповсюдив майже 2,000 примірників цінної брошурки. Крім того, наші отці при нагоді відвідин громад розповсюдили біля 1,000 примірників. Поважні суми грошей передано на потреби «Церкви в потребі», а багато пожертв люди переслали безпосередньо. Коли ж «Церква в потребі» звернулася до єп. Горняка з проханням розіслати цю брошуру між вірними, то замість допомоги в благороднім ділі одержали низку застережень відносно слова «патріярх» вжитого в брошурі.
Саме цей факт заставив англійську секцію «Церква в потребі» шукати ближчих контактів з тими чинниками, які не визнають єп. Горняка. Почалось від запрошення до участи в цілонічній молитві за терплячу Церкву в одному з манастирів Лондона.
Кільканадцять осіб взяло участь в цілонічних молитвах, які закінчено Богослуженням в нашому обряді, що його відправив о. Е. Гарабач при численній участі чужинців. Після того слідувала спільна конференція для обміну інформаціями. В конференції взяло участь біля 25 осіб англійців і українців. Господарем була наша парафія і УКПО. Англійці дали інформативну доповідь про «Церкву в потребі» та її англійську секцію. Українці виголосили доповіді англійською мовою. В. Слезь — «УКЦ — історичний перегляд», Р. Кравець — «УКЦ в Україні та на еміграції під сучасну пору», Ю. Єнкала — «Українці та УКЦ у Великій Брітанії» і на закінчення Надя Дюк висвітлила прозірки із зразками нашої церковної архітектури та подала деякі інформації про нищення історичних пам’яток в СССР і в Польщі. О-М. Бордо, засновник відомого «Кестон Коледжу», у своєму виступі подавав не лише дуже влучні, але і маловідомі характеристики до поодиноких питань, порушених у доповідях. Зустріч відбулася в приміщеннях УКУ 23 січня 1982 р. Чергову зустріч, з приявністю делегатів також від польської церкви намічено в англ. манастирі поза Лондоном. Там приявний був англійський архиєпископ Гендерсон та біля 40 делегатів. Доповідь про нашу Церкву виголосив Р. Кравець. З польської сторони була доповідь про ситуацію в Польщі на основі привезених прозірок та особистих спостережень. Справа переслідування нашої Церкви в Польщі хоч і була порушена, проте не була ніким оспорювана.
* * *
Такого роду подія, як перші в історії відвідини папи у Великій Брітанії, для нашої Церкви пройшли зовсім непомітно, хоч присвячено було немало часу й заходів з нашої сторони. Англійський єпископат, фальшиво інформований канцелярією екзархату УКЦ — дав всесторонню підтримку єпископові, який залишився без вірних.
Квитки на всі імпрези були зарезервовані виключно для єп. Горняка. Всі наші намагання одержати можливість взяти організовано участь у вітаннях розбивались об мур офіційної канцелярщини. Скінчилось на тому, що представників нашої Церкви майже не було. Участь самого єпископа між десятками і сотнями англійців — це ніщо. А спроби наших людей взяти організовану участь закінчились на отій дурній канцелярщині. Лише де-не-де були групки наших людей з прапорами або з транспарантами, вітаючи папу й осуджуючи поступовання єпископа. Персонально єп. Горняк може бути гордий, що вийшло так, як він собі бажав, але якже потерпів престиж нашої Церкви у Великій Брітанії?
* * *
Чисельно мала, але також розторгана отим злощасним церковним роздором громада у Сканторпі може похвалитись немалим успіхом. В такій несприятливій ситуації вірні спромоглися купити й відновити та віддати до вжитку нашому о. мітратові М. Матичакові свою власну церкву. На самий Великдень відбулося посвячення угольного каменя та перша відправа в тій церковці. Посвячення відложено на догіднішу хвилину. Варто було спостерігати обличчя жертвенних парафіян, які саме у факті набуття церкви сподіються скорого закінчення наших скорботних днів.
* * *
Видана УКПО і присвячена 1,000 ювілеєві християнства в Україні праця о. д-ра І. Нагаєвського в англійській мові «Чирч Юніті енд те кієвіян патріярхате» появилася в люксусовому виданні, в твердій обкладинці та була розпродана на нашому терені в 400 прим., крім того розіслана безплатно до багатьох бібліотек та духовних осіб. З англійської сторони є вже деякі позитивні, а також негативні відгуки. На жаль, в українській пресі ще не було жодної згадки.
* * *
Хоч єпископські анонімні й злобно намірені видання не припиняють ні на хвилину очорнювати патріярхальників і для цього використовують всяку нагоду, щоб тільки вилаяти патріярхальників, яких ототожнюють з бандерівцями, щоб знеславити Голову нашої УКЦ і недопустити до будь-якого замирення на церковній ниві, ми йдемо впевнено, спокійно й витривало до наміченої цілі, яка вкладається у гаслі, що його висунув Патріярх Йосиф: «За єдність Церкви і народу» — «За український Патріярхат».
