(м. г.) Факти не тільки минулого, але сучасного часу підтверджують Божу істину, Божу силу і Божі пляни, які не вкладаються в людське розуміння і дуже часто не мають логічного пов’язання , і в людському розумінні є неможливими, але в Божому Промиселі немає нічого неможливого. Появу Валентина Мороза на волі можна тільки пояснити Божим проведінням. Пригадаймо собі ув’язнення апостола Петра, якого велів ув’язнити король Ірод. Петро спав між двома вояками, закутий подвійними ланцюгами. Чотири сторожі і кожна по чотирьох вояків стояли на варті. Янгол штовхнув Петра у бік — збудив його і сказав — вставай зодягнися і ходи за мною. Сторожа не робила жадного опору, а залізна брама сама відчинилась. Очевидно в чудесному визволенні В. Мороза Господь вжив не янгола, але світських людей, які сповнили Божу волю. Це сталося в час коли ніхто про це і не думав. Трудно було повірити, що більшовики випустять людину, українця — Мороза, який виявив стільки подивугідної стійкости в обороні історичних прав українського народу.
Очевидно є інші в цьому калькуляції і пояснення, чи виводи. Тут включено всі політичні маніпуляції і розрахунки, мовляв тепер стоїть питання підписання договору САЛТ II, на чому дуже залежить більшовикам, бо їм хочеться мати добру опінію на міжнародній політичній біржі. Заразом, якоюсь мірою вибілити своє, дуже замазане обличчя — погану опінію, в цілому світі. Все це безсумніву логічні припущення чи навіть твердження. Поруч цього ми повинні собі пригадати і пам’ятати, що все це було актуальне й перед тим і на опінії більшовикам залежало так само в той час, як і зараз. З другої сторони деякі твердили, що це потрібно президентові Картерові перед виборами, які відбудуться в наступному році. Можливо і це має якесь логічне пов’язання?
Повернімось до недалеко минулих років і згадаймо одну з найбільших демонстрацій, що відбулась в Нью Йорку, в якій взяла численну участь наша молодь. Зорганізована українська молодь твердо маршувала у пластових, сумівських, одумівських й національно українських одностроях. Багато молоді маршувало в білих сорочинках з портретом Мороза на грудях. Сотні транспарентів в англійські мові давали відповідь прохожим і спостерігачам про що йде мова. В цей день роздано сотні тисяч летючок в англійській мові. Здавалось, що і природа була проти нас, проти нашої демонстрації, бо ж в цей день кількакратно зривався зливний дощ, як рідко, коли і змочував демонстрантів до нитки. Молодь не покидала демонструючих колон, які посувались по п’ятій евеню. На авті везли жінок, що цілий тиждень голодували під будинком Об’єднаних Націй, з одної сторони солідаризувались з смертельною голодівкою Валентина Мороза, а з другої, старались донести до відома вільному світові про трагічну долю Мороза і українського народу. В той час у Володимирській тюрмі в Москві стійко і незламно в затяжній, смертельній голодівці догоряв Валентин Мороз.
Радіо, телевізія, вся світова преса подала інформацію про масову демонстрацію українців в обороні ув’язненого Валентина Мороза. В деяких випадках вістки були невірні або перекручені. Тут знову молодь повела акцію за правильну й вірну нотацію, без перекручень. Посипались телефони до телевізійних і радієвих станцій і листи до преси. Йшлось про те, щоби українська ідентичність була вірно нотована, щоби в цьому не було перекручень і невірности. В цьому був вияв великого завзяття молоді. Ні більше, ні менше Валентин Мороз став незаступимим символом української молоді у вільному світі. Можна з певністю сказати і в тому не помилимось, що немає молодих хлопців і дівчат в діяспорі вільного світу, які не знали б хто такий Валентин Мороз. Мороз став для молоді найбільшим героєм нашого часу.
В той час у кожного з учасників демонстрації на устах стояло питання — чи Мороз видержить велику пробу дня — смертельну голодівку? «Чи наша демонстрація йому в чомусь допоможе? Взагалі, чи це принесе йому будьякі полегші? Йшлось проте, щоби врятувати життя Мороза. Так виглядала зовнішна акція в обороні Мороза, яку багато бачило, чуло і в ній брали участь. Але поруч цього варто згадати внутрішні вияви оборони Мороза. Тут слід згадати спокійну, щиру і без шуму та крику молитву, не одну молитву, але молитви. Цей факт ми рідко коли, а то майже не згадуємо, а належить підкреслити, що відмовлялись молитви і відправлялись Служби Божі по наших церквах за здоров’я витривалість і мгололіття Мороза, Дітвора по наших школах заносила свої благальні молитви. І так до стіп Всевишнього Триєдиного Господа Бога неслась ціла симфонія молитов в обороні Мороза. Мороз був так далеко від нас у фізичному розумінні, а так близький і не розлучний нашому серцю. Ось ця незмінна постава Мороза служити народові зробила його так близьким і дорогим для всієї української діяспори.
В цій найбільш критичній ситуації Мороза була одинока надія на Боже чудо, на Божу поміч, без Божої помочі важко було собі уявити, щоби Мороз міг був будьколи вийти на волю. Кілька років тому мабуть самі більшовики були більше, як певні, що вони не випустять Мороза за кордон. Ми також в це ніколи не вірили, але неможливе стало можливим. Правда тут є пояснення — виміняли за більшовицьких шпигунів. Це також є правдою, але пригадуємо, що спроби виміни, були і перед тим, але вони не дали бажаних результатів. Коли ми вже біля питання виміни, це також має посмак торгування людиною. Здається, що сьогодні зникла біржа невільниками, але більшовики, які голосять, що в них «так вільно «дише чоловік», торгують чесними й невинними людьми. При цьому ми повинні пам’ятати і на кожному кроці підкреслювати й освідомлювати західний світ, що більшовики випускають на волю одного,очевидно зробивши відповідні трансакції, для зовнішного світа, хочуть показатися гуманними, але на це місце нишком тишком арештують і засилають десятки і сотні нових. Богу дякувати, що на Заході вже є ближче познайомлені з практикою і дійсністю, яку провадять більшовики. Повернімось до Мороза.
На іншому місці підкреслено, що хоч Мороз був далеко у фізичному розумінні, але близький нашому серцю. Здавалось, що він перед нами і ми його, бачимо, ми з ним говоримо, ми подаємо йому нашу дружню руку надії і допомоги. Таким був для нас Мороз і тому сьогодні немає нашій,радості кінця. Радіємо ми і радіє з нами Мороз, радіємо разом.
Запитаймо себе, як ми запізнались з Морозом, це було ще тоді, коли він був у більшовицькій дійсності. Тут нам послужило ось це вічно живе і вічно творче, і не повторне слово. Це євангельське Слово… Ми запізнались з Морозом тоді, коли він був далеко від нас через його твір «Репортаж із заповідника імені Бери». В цьому творі ми запізнаємось з Морозом, як непересічним новатором в українській науково-історичній публіцистиці. Мороз визначає для науки історії виразно здефінійоване й конкретне визначення. Дає нове, глибоке і вдумливе осмислення. Мороз в цьому творі виявився добрим аналітиком, людиною, що не вибирається тупцювати навколо того, що вже давно сказали й визначили, але відкриває нові горизонти, відпорошує забуте і творить нові історичні неповторності. Ми запізнались з Морозом, не як з символом, але реальною людиною непересічного формату.
Мороз у творі «Мойсей і Датан» показався твердо визначальним. Тут він показує яка повинна бути Білорусь і його нарід, але ці твердження і визначення мають також застосування до всіх тих, що вважають Москву першою, а свою батьківщину другою. У творі Мороза «Серед снігів» який має дещо відмінні нотки, бо в основному базується на покаянній заяві Івана Дзюби. У своїй публіцистичній творчості, що була і є в більшовицькій дійсності своєрідним «Євшан зілля» Мороз виявися глибоко вдумливим, поступовим і твердим. Він був суворий у своїх осудах але, як згодом показалось в житті, він ні на йоту не відступив від своїх писань під час свого арешту, тортур і заслання. Це було наявним доказом, що Мороз не творить пустих, без змісту слів і фраз, що за його словами слідує послідовне, а часом над сподівання, діло. З таким Морозом ми запізнались і стали на дуже далеку віддаль бути близько знайомі. Хоч він там у царстві варваризму говорив шепотом, але ми тут його чули виразно і голосно. Його слова належали до творчо-діючих. Старші його спринимали розумово, а молодь відчуттям — серцем.
Будемо просити Всевишнього Господа Бога, щоби нам і тут на волі зберіг Мороза таким з яким ми познайомились з того пам’ятного часу.
Ми мали нагоду почути його живе й безпосереднє слово під час маніфестації в суботу, 12 травня 1979 р. в Нью Йорку. Хоч падав зливний дощ, що можна вважати, як слези нашої безмежної радости то порівняльно було досить багато учасників маніфестації, а зокрема молоді. Мабуть, довгі роки в’язниці, новий клімат й нові обставини не залишились без впливу на Морозові, що видно було по його промові, яка не мала йому притаманної глибокої вдумливости і стрункости. Мабуть ще за скоро робити будьяку оцінку й висновки. На це ще потрібно певної перспективи часу.
На маніфестацію прибули і піддержали світової слави піонір і один із основників дисидентського руху в цілому СССР і член української Гельсінської групи генерал Петро Григоренко з своєю дружиною, все скромна та всіма мило люблена Надійка Світлична з своїм маленьким сином на руках й Віктор Боровський.
Валентинові Морозові, в першу чергу бажаємо, багато кріпкого здоров’я та успіхів в дальшій праці — хай Господь допомагає.
