I
Пливе Дніпро блаженною рікою, —
Вкараїнських вод зцілюющих Йордан, —
Де Русь хрестив Владика, Богом дан,
Свяченою зцілющою водою.
Вже тисяч літ бринючою струною,
З золотоверхих храмів християн,
Бринить безсмертям вічності пеан
В нові віки живучою луною.
Вже тисяч літ у вічній Україні
Спасителя вікуючі святині
Об’єднують і зцілюють людей.
Хай Дух Святий, у виді Голубинім
Єднає нас розсіяних в чужині,
І в тисячліття вводить Ювілей.
II
Великий князю України-Русі,
Ти вічного світіння Прометей;
Ти з неба взяв святий вогонь живий
І засвітив його в народнім дусі.
Живий вогонь горить в народі досі,
Не погасив його батийський буревій;
Ні Сталін, Гітлер, ані лютий змій,
Що пеклом дує в нинішній епосі.
А свят-вогонь горить в душі людей
І люд стоїть незламно, як Антей
Прикріплений до рідної землиці.
Не має сил в тиранів і поган
Згасити вічне світло християн,
Що в Україні світиться столиці.
Народе сущий в рідній Україні
В прадіднім дусі Ти аристократ,
Ти гідно вдержав вічний маєстат
Духової незламної твердині.
Прадідний Духу рідної святині
Збирай нас нині з чужинецьких хат,
Та приведи у рідне свято свят —
В той тисячліття празник в Україні.
Святиню нашу наш хрестив монарх,
То ж хай веде нас рідний Патріярх
До нашої прадідної Софії.
Як визволитель — гетьман наш Богдан —
Так Патріярх, у визволення дії,
Введе у Київ, Господом нам дан.
1977
