Кожного року, починаючи від літа 1970 p., за благословенням Патріярха Йосифа, відбувається у Римі, в Українському Католицькому Університеті ім. св. Климента, одномісячний літній академічний чи вакаційний Курс. Він призначений для всіх, хто бажав би поширити чи відсвіжити своє знання українознавчих, загальноосвітніх чи богословсько-філософічних предметів. Призначений він не тільки для молоді, але й для осіб середнього чи старшого віку. В ньому беруть участь у першу чергу молоді студенти й студентки з США та Канади. А варто, щоб цими курсами більше поцікавилися й інші — молоді священики, сестри, учителі народніх та середніх шкіл тощо. Кожний учасник курсу знайде для себе щось цікаве й корисне.
XII Вакаційний Курс відбувся від 27 червня до 25 липня 1982 р. У ньому взяли участь 22 особи: 14 учасниць і 8 учасників, 14 осіб із США і 8 з Канади. Деякі студенти одержали стипендії від Т-ва «Свята Софія» в США та Канаді на покриття оплат за курс та коштів утримання в Римі. Всі учасники мешкали й харчувалися в Патріяршому дворі (т.зв. «Мадонна»), що ним опікуються сестри св. Анни в Бразілії. Цього року вперше тут відбувалися теж і виклади, в одній із заль «Мадонни», а не в приміщенні УКУ при вулиці Боччеа. Це з уваги на величезні кошти, зв’язані з винаймленням окремого автобусу, який минулими роками возив студентів до УКУ та з УКУ. Таким чином заощаджено теж яких дві години денно на транспорт.
Святочна інавгурація Курсу відбулася в неділю 27 червня 1982 р. Ректор УКУ, о. д-р І. Музичка, відслужив Божественну Літургію в сослуженні 8 отців, після чого відбулася інавгураційна урочистість в залі університету в приявності Патріярха Йосифа, який звернувся коротким словом до приявних учасників Вакаційного Курсу та курсу для підготови дияконів, що мав незадовго починатися, кажучи між іншим: «Вітаю Вас усіх, панів професорів і студентів! Хай Божа Премудрість буде з вами у вашій праці! Хай бажання мати правдиву мудрість провадить вас ціле життя». Опісля — спільна фотографія перед будинком університету. Студенти товпилися довкола Глави нашої Церкви, кожний хотів привітатися з ним чи сфотографуватися. А Блаженніший мав для кожного ласкаве слово й усміх. Для молодих хлопців та дівчат були це неповторні, історичні хвилини.
Закінчення Курсу відбулося в неділю 25 липня в соборі Св. Софії. Божественну Літургію в сослуженні 5 священиків відправив і проповідував преосв. Андрій Сапеляк, єпископ для українців в Арґентіні. На урочистості в університетській залі був знову приявний Патріярх Йосиф. Звіт про перебіг Курсу здав його керівник, д-р Б. Лончина:
На Курсі викладали: 1) о. д-р П. Біланюк — Роля Патріярха Йосифа в історії Української Церкви XX-го ст. —11 годин; 2) о. д-р І. Гриньох — Українська християнська традиція та спадщина — 8 годин; 3) о. д-р Л. Гузар — Богословські основи помісности української Церкви — 9 годин; 4) д-р Т. Кіс — Марксизм і християнство — 9 годин; 5) д-р В. Лев — Жива українська мова в Церкві — 10 годин; 6) д-р Л. Рудницький — Християнські елементи в українській літературі — 8 годин; 7) о. д-р Ю. Федорів — Берестейська Унія —9 годин; 8) д-р Б. Лончина — Італійська мова й культура — 11 годин. Разом студенти вислухали 75 лекцій. Вони відбувалися кожного ранку від год 9:00 до 12:10, а два рази відбулися після полудня, щоб дати змогу студентам оглянути деякі музеї.
Фреквенція на лекціях була досить задовільна. Були студенти, що не пропустили ні одного дня (5), були й такі, що пропустили більше днів: по 1, 2, 3 і 4 дні пропустило по 3 студентів, по 5, 8, 9 та 11 днів пропустило по 1 студентові.
Учасники Курсу мали обов’язок ходити на всі виклади і здати іспит з щопринайменше 3 предметів. Студенти склали таку кількість іспитів: в о. Біланюка —7, в о. Гузара —13, у проф. Кіса —14, у проф. Лева — 6, у проф. Лончини — 8, у проф. Рудницького — 14, у о. Федорова — 3. Разом складено 65 іспитів. Тільки 2 студентів не склали жодного іспиту.
Учасники Курсу взяли участь у авдієнції у Святішого Отця в середу, 7 липня на площі св. Петра, о год. 5:30 по пол. Папа Іван Павло II виголосив таке слово українською мовою до учасників Курсу:
«Вітаю українських студентів, що приїхали до Риму на літні курси при науковому осередку, що його заснував тут у Римі возлюблений нами Кардинал Йосиф Сліпий. Нехай ваш побут у Римі скріпить вашу віру в Христа Господа, а святий священомученик Йосафат, ваш земляк, якого мощі спочивають тут, у цій базиліці, перед якою ми знаходимося, буде для вас взором любови до святої Церкви. З цілого серця благословлю вас і всіх вам дорогих. Слава Ісусу Христу!».
Крім стрічі з Блаженнішим на інавгурації Курсу, деякі студенти мали ще змогу бути в Патріярха на окремих авдієнціях.
Керівництво курсу зорганізувало 4 цілоденні прогульки автобусом до таких місцевостей:
Фльоренція —3 липня, 2) Ассізі та Орвієто —11 липня, 3) Монтекассіно та Помпеї — 17 липня, Кастеллі Романі — 19 липня. Зорганізовано кілька спільних прогульок по Риму з відповідними поясненнями. Студенти відвідали Тіволі з його водограями, римські музеї, концерти на Кампідоліо, оперу «Аїда» в руїнах купалень Каракаллі. Індивідуально відвідали ще інші пам’ятки Риму.
Від студентів п-а Тетяна Клюфас мала коротке слово на закінчення курсу, кажучи: «Ми, студенти, вдячні за можливість бути учасниками цього курсу в Римі. Ми вже тепер згадуємо весело і щасливо наші виклади, прогульки, богослуження, товариські розмови, спів, а зокрема наш побут на Мадонні… Місто Рим відкрило нам ширший горизонт навчання історії, мистецтва, культури, а головно дало нам змогу відчути й побачити наші українські церковні установи. Сподіємося і віримо, що цей побут розбудить у нас усіх юну, молодечу кров і силу продовжувати працю наших духовників та учителів… Бажаю зложити особливу подяку їх Блаженству, Патріярхові Йосифові… за цю милу й корисну нагоду запізнатися з українцями інших країн, вивчати українську духову спадщину як і культуру західнього світу».
У своєму кінцевому слові Патріярх Йосиф сказав: «Ви прибули сюди, щоб здобути знання, набути мудрости для життя, пізнати рідного українського духа, побачити працю нашої Церкви тут, у Римі, і полюбити те все вашим молодечим серцем… Цініть науку, найдіть у ній смак, полюбіть її, бо без науки будете ви бідні, і з вами наш нарід, коли не схоче розвиватися в знанні і Божій мудрості».
Одномісячне перебування в Римі — це для учасників курсу неповторний досвід, зокрема для тих, а їх є 95%, що вперше приїхали до Европи і побачили новий світ, зовсім неподібний до північноамериканського світу. Перебування в столиці колись могутньої поганської імперії з її прекрасними пам’ятниками культури; в столиці колись великої папської держави з її неоціненними пам’ятниками релігійного й мистецького життя; в столиці молодої, бо всього понад столітньої об’єднаної італійської держави (1870) — залишає в душі людини незатерте враження.
Це зокрема важне у випадку української американської та канадської молоді, бо це поширює їх інтелектуальний діяпазон, конфронтує з іншим способом думання і творчої дії, підносить її на вищий щабель у суспільному й громадському житті.
Це й головне завдання римських курсів. Треба висловити тільки побажання, щоб більше української молоді, більше членів середнього покоління брали в них участь, бо це спроба творити українську провідну верству — високоякісну й свідому своїх завдань супроти рідного народу й Церкви.
