Українські патріярхальні кола в Нью-Йорку повідомили українську громаду в метрополії Нью-Йорку і Нью-Джерзі, що 22 червня 1982 р. приїжджає до США патріярх Пімен, який 24 червня виголосить промову у Об’єднаних Націях на актуальну тему під сучасну пору — роззброєння. Також були повідомлені українські католицькі і православні священики.
Правда, серед деяких священичих кіл була думка, щоб цей факт зігнорувати — очевидно, це найлегше здійснити, але в загальному думка українців-католиків і православних була, щоб у будь-якій формі запротестувати і задемонструвати проти московського патріярха Пімена, який є виконавцем комуністично-атеїстичних вождів. До речі, за свою віддану працю для вождів Кремля московський патріярх був нагороджений. В журналі Московської Патріярхії за листопад 1980 p., митрополит київський Філарет, вітаючи Пімена з його 70-літтям, сказав такі слова: «…Радянська влада високо оцінила Вашу патріотичну і миротворчу діяльність, нагороджено Вас орденом «Трудового Червоного Прапора» і орденом «Дружби народів». Це значить, що таких нагород даремно не дають. До того ж треба додати, що цей же самий Пімен під час свого висвячення на московського патріярха, під час собору, в Загорську біля Москви, у червні 1971 р. ще раз вітав примусове возз’єднання Української Католицької Церкви з московською Церквою, що сталось в 1946 р. і ще раз офіційно анулював унію нашої Церкви з Римом в 1596 р. Наводимо ці моменти, щоб показати, ким є московський патріярх Пімен та деякі його прибічники.
До речі, приїзд Пімена був засекречений. Не було навіть згадки в жодних офіційних повідомленнях про те, що він приїжджає. Пімен прибув у товаристві патріяршого екзарха України, митрополита київського і галицького Філарета, патріяршого екзарха на Західню Европу, митрополита мінського і білоруського Філарета, архиєпископа Волокамського Пітіріма і особистого секретаря Пімена о. Стаднюка (колишній нью-йоркчанин). Це була ударна екіпа, яка прибула на підмогу Ґромикові.
Звичайно, було б замало виголосити промову в Об’єднаних Націях, для цього треба було провести по лінії «миру» різні зустрічі з грецьким митрополитом Яковосом, єврейським рабином Шіндлером, який заступає течію «заклик до совісти» (апіл то де каншіенс) й іншими, а рівночасно відбути офіційну візитацію російських парафій, що підлягають під Піменову юрисдикцію.
Пригадуємо собі, як кілька років тому київський митрополит Філарет, приймаючи в себе гостей з вільного Заходу, гостина була розкішна, і він тоді жалувався перед своїми гостями, що після того доведеться затягнути пасок, бо для нього прийшлось зужити зашпароване. Цікаво, як бідний Філарет дасть собі раду тепер після такої коштовної поїздки, та ще до цього перебування в не найдешевшому в Нью-Йорку готелі — Валдорф-Асторія. Мабуть, тепер доведеться перейти на зовсім голодуючий пайок. Але дядя Брежнєв, напевно, підкине якийсь юдин гріш, і все буде полагоджене.
Московський патріярх Пімен виголосив свою промову про роззброєння в четвер, 24 червня. Як нас інформував один релігійний провідник з Сінгапуру, що прибув на прийняття, яке було улаштоване у Чирч Сентер оф Юнайтед Нейшен для російських церковників, що промова Пімена була добра. Як згодом виявилось, виступ Пімена преса, радіо і телебачення прямо зігнорували. Коли я по телефону запитав секретаря о. Стаднюка, чому нічого нема в пресі про виступ Пімена в Об’єднаних Націях, той не знав, що мені відповісти.
До речі, виголошена Піменом промова була на низькому політичному рівні, а про богословський нема чого й згадувати. Промова своїм змістом нічим не відзначалась, навіть не здавалось, що це говорив церковний достойник-патріярх. Він тільки підкреслював, що говорить від мільйонів вірних Російської Православної Церкви. Зовсім спокійно цю промову міг виголосити сам Брежнєв чи Ґромико, бо вона їх, як атеїстичних вождів, погромників Христової Церкви, нічим не дискредитувала.
На шість неповних сторінок машинопису промови Пімена тільки при кінці раз вжито слова «Бог» і закінчено словами благословення «Всевишнього Творця і Вседержителя». Очевидно, Пімен не забув сказати і підкреслити, що Радянський Союз не буде першим кидати ядерної зброї, те саме, ще говорив перед тим Громико. Очевидно, промова такого змісту не могла ні на кого зробити вражіння і тому її так промовчано та зігноровано.
24 червня у вечірніх годинах невелика група українців, католиків і православних (понад п’ятдесят осіб) демонструвала під Об’єднаними Націями проти московського патріярха Пімена. Для цього була приготована змістова летючка, в якій було сказано, що ми протестуємо не проти миру, але проти висланника Брежнєва Пімена, який приїхав продовжувати імперіялістичну політику Москви. Згадавши при цьому долю нашої Православної і Католицької Церков, як також інших віровизнань, підкреслюючи при тому, що, хоч параграф 52 Радянської Конституції говорить, що в СССР кожний може свобідно вірити і визнавати будьяку релігію, але в дійсності є навпаки. Також зацитовано відкритого листа Солженіцина до патріярха Пімена, в якому було написано: «цілий заряд (Російської Православної) Церкви, призначення священиків і єпископів проводиться таємно, як перед тим відділом по релігійним справам. Церква є керована атеїстами…». Такого змісту летючку було роздано понад 1500 штук (у «Свободі» було помилково написано 500). Ту ж саму летючку і пресове резюме було розкинено у приміщенні, пів години перед тим, як відбулось прийняття для московських гостей у Чирч Сентер оф Юнайтед Нейшен. Крім того, демонстранти носили транспаранти з достосованими написами, що поясняли прохожим про причину демонстрації.
Українська громада в Пасейку й околиці була повідомлена, що в суботу, 26 червня, Пімен буде правити Службу Божу в російській православній церкві у Пасейку. І тут також українці-католики і православні зробили спільну демонстрацію. Демонстранти вирушили з української централі у Пасейку при Гоуп евеню і походом ішли до Монро стріт, під російську церкву. Попереду походу їхало авто з гучномовцем, яке заповідало подію. За автом ішли двоє священиків — православний о. Мирон Пахолок і монах-студит о. Гавриїл Турконяк. Позаду них ішли демонстранти, які несли транспаранти. Серед демонстрантів були в одностроях пластуни і сумівці. На вулиці порядок вдержувала поліція. Біля російської церкви було ще більше поліції для вдержання порядку. На площі перед церквою згадані отці спільно відправили Панахиду. Після цього о. Мирон Пахолок виголосив промову, а після нього о. Гавриїл Турконяк, теперішній парох католицької церкви в Пасейку. Також виступила з промовою Р. Лозинська. Всі промови були виголошені англійською мовою. Промовці підкреслювали історичні моменти про нищення наших церков і ролю в тому московського патріярха Пімена, як також його попередника Алєксея. Крім цього говорив афганець Масуд Халілі, який говорив про російський імперіялізм і переслідування в Афганістані. Демонстранти ще довго співали українських релігійних пісень і походом марширували поблизу церкви, де правив атеїстичний вислужник Пімен.
Українці-католики і православні прийшли, щоб задемонструвати перед Піменом і сказати, що зліквідовані Українські Церкви: Українська Православна у тридцятих роках, Українська Католицька у 1946 р. все ще живуть в серцях українського народу в Україні, а повністю живуть і розвиваються серед української діяспори у вільному світі. Українські демонстранти в Нью-Йорку біля Об’єднаних Націй і в Пасеїку біля російської церкви прийшли, щоб голосно сказати рішуче слово, яке напевно почують наші брати і сестри на рідних землях і знатимуть, що ми про них пам’ятаємо. А з другої сторони, щоб атеїстичний вислужник Пімен з своїми сопутниками двома Філаретами, Пітірімом і особистим секретарем Стаднюком почули і знали, що вони не говорять і не можуть говорити в імені віруючих в Радянському Союзі, але тим більше не можуть говорити в імені всього російського народу, який добре знає, ким є і для кого працює Пімен. Він не прийшов нам говорити про переслідування в Радянському Союзі, але боронити політичні позиції своїх наказодавців. Хрест Божий став для Пімена тільки заслоною для його диявольської праці. Ми переконано віримо, що хрест переможе і дияволів Москви.
Українські миряни-католики і православні виконали свій обов’язок, але тут аж напрошувалось, щоб у цій справі піднесли свій голос наші владики. Для цього ще не пізно! В цій справі можна ще скликати пресову конференцію і сказати, що тут були фальшиві представники віруючого народу в Радянському Союзі. З дияволом треба боротись не тільки молитвою, але й ділом і словом правди, щоб почули всі.
Микола Галів
