На 83 році життя помер у Вінніпезі 26 травня д-р прав Осип Еміліян Метелля, а похоронні відправи відбулись 28 і 29 травня в Українській Католицькій Церкві св. Покрова під проводом о. мітрата Романа Добрянського.
Особа св. пам’яті Осипа Метеллі була надто відома в громаді Вінніпегу, і в похоронах взяло участь багато людей як першого, так і другого дня. Покійний був членом низки мирянських та світських організацій. Був членом Братства Українців-Католиків, передовим діячем Патріярхального руху, довгий час був головою Контрольної Комісії Крайової Ради Українських Організацій за Патріярхат, ініціятором й основником Товариства Правників й Економістів, членом Осередку Української Культури й Освіти, Інституту Маркіяна Шашкевича, Читальні Просвіти й інших. Був діяльним в своїх парафіях, як Царя Христа, а згодом церкви св. Покрова. Як колишній суддя та людина з кришталевим характером, Покійний втішався великою симпатією та пошаною.
В похоронних відправах служили о. крилошанин Антін Пакош, ректор Духовної семінарії о. Йосиф Андріїшин, о. проф. Степан Тарнавецький та отці диякони: Нестор Яківчук з Вінніпегу та Іван Мельник із Саскатуну. Під час панахиди співав церковний хор під проводом Юрія Гнатюка.
В своєму прощальному слові о. мітрат Добрянський накреслив життьовий шлях св. п. д-ра О. Метеллі. Народився Покійний в Люблині Новому, де його батько, о. Северин, був парохом довші роки. Ім’я його батька тісно пов’язане з відродженням цілої Чесанівщини як пробудителя цього повіту. В такій атмосфері виростав молодий Осип, який по скінченні гімназії в Перемишлі вступив у Тайний Український Університет у Львові, а згодом у Кардовий в Празі, де завершив свої правничі студії докторатом права. В Польщі треба було ці студії нострифікувати і вдруге їх повторяти. Студійні успіхи молодого правника відкрили йому шлях до судейської кар’єри. Найперше працює суддею в Радимні, а згодом в Делятині. Нелегко доводилось українцям працювати на судейських посадах в Польщі перед 1939 р. По розвалі Польщі д-р Осип Метелля виїжджає з дружиною Марією (з дому Ісаїв) та цілою родиною на Захід. З приходом німецької окупації він працює нотарем в Сокалі, щоб опісля враз з масовою українською еміграцією опинитися на Заході, найперше в Кракові, згодом у Відні. З Австрії виїжджає до Канади в 1948 р. Як на еміграції, так і на поселенні в Канаді св. п. д-р Осип Метелля був постійно в громаді організованого життя і як інтелігент, здеклясований воєнними подіями, важко пробивався, щоб дати матеріальну екзистенцію своїй родині.
На тризні від української організованої громади, а зокрема від Крайової Ради Українських Організацій за Патріярхат промовляв д-р Михайло Марунчак, даючи силюету громадського «я» Покійного, який у всіх справах був одвертим в критиці, але теж творчим в будівництві. Конструктивна критика притягала до його особи людей різних поглядів. Покійний був всеціло відданий патріярхальному рухові, а його пам’ятні слова були: «Якщо організоване мирянство та суспільство не стане в обороні прав і престижу своєї Церкви, тоді хто це має зробити за нас?»
Тлінні останки Покійного спочили на цвинтарі Всіх Святих.
Покійний д-р О. Метелля залишив у смутку дружину Марію Орисю, яка ціле своє життя присвятила допомозі вести часто важке життя емігранта, а з дітей доньку Лідію (Круцько) та сина Юрія, зятя Зенона, невістку Марію. На смертній постелі втішався відвідинами своїх онуків Христі та Богдана та радів, коли бачив їх, що йдуть виховними шляхами його батьків. В Україні проживає брат Покійного о. Стефан. Тризну влаштували члени ЛУКЖ парафії св. Покрова.
На похоронах приявні зложили жертви на нев’янучий вінець. Крім Служб Божих, жертвувано на поміч Україні, Патріярхальний Рух та інші. Від імени родини всім зложив щиру подяку зять покійного Зенон Круцько.
М. Мар
