У Чікаґо, 18 березня 1982 p., на 60-му році багатотрудивого життя відійшов у Божу вічність відомий церковний і громадський діяч, колишній відомий спортовець, по професії лікар, д-р Юрій Городиловський. Вістка про його передчасну смерть сколихнула широку українську громаду ні тільки в Чікаґо, але і поза ним. Покійний д-р Юрій Городиловський народився 3 січня 1922 р. у Львові, де закінчив середню освіту і розпочав студії медицини, але через воєнні обставини прийшлось йому закінчити студії вже в повоєнні роки в Німеччині — в Ерлянґені (Баварія). Згодом д-р Юрій Городиловський емігрує до США. Тут після відбутих приписаних практик та складення іспитів з медицини одержує офіційне професійне визнання як лікар. Д-р Юрій Городиловський у південній частині міста Чікаґо відкрив своє лікарське бюро. Він був членом низки американських та українських лікарських організацій, а поруч з тим був активно заанґажований в організації українського професійного лікарського життя.
Слід підкреслити, що покійний Юрій також брав активну участь у церковному і громадсько-культурному житті. Він був щедрим меценатом на церковні й різні культурні цілі. Тут можна назвати його як одного з ініціяторів та фундаторів будови церкви сс. Володимира й Ольги в Чікаґо, щедро жертвував на «Патріярший Фонд», Український Гарвард, Пласт, Літературний фонд ім. І. Франка, спорт й інше.
Покійний Юрій Городиловський займав провідне місце не тільки в громадсько-культурному житті чікаґської громади, але також в українському церковному житті. Коли восени 1964 р. виникло питання обнови й оборони українського церковного життя, щоб воно задержало корені національного обличчя. Для цього постав у Чікаґо Комітет оборони традицій обряду і мови. Покійний став провідним членом цього Комітету і повністю присвятився його праці. Він не жалів ні труду, ні часу, ні енергії, ні грошей, щоб гідно заступати права нашої Церкви та поставити її на належному рівні. Він непохитно вірив, що українському народові в діяспорі потрібна українська Церква, яка не може йти всупереч інтересам свого народу. З цією метою покійному Юрієві доводилось не раз їздити як делегатові нашої чікаґської громади до найвищих церковних чинників у Римі, щоб вияснити складні питання нашої Церкви. Він в цих самих справах відбував поїздки до більших міст США і Канади, щоб належно представити церковні питання серед широкої громади. В той час дехто дивився на цю акцію чікаґських діячів, як нереальну, як на революціонерів та порушників церковного порядку. Але життя виправдало всі зроблені заходи, які закінчились успіхом, і Блаженніший Патріярх погодився створити для тих, що бажали затримати юліянський календар, окрему парафію свв. Володимира й Ольги в Чікаґо. В новоствореній парафії д-р Юрій Городиловський відограв вагому ролю у розбудові парафіяльного життя, будучи членом президії Парафіяльної Ради. Завдяки його вродженому тактові й високій товариській культурі новостворена парафія свв. Володимира й Ольги в Чікаґо перебула деякий час у гостинному й братньому — православному соборі св. Володимира в Чікаґо, а згодом перейшла до своєї нової церкви свв. Володимира й Ольги. Це був справді вияв правдивого братолюбія та екуменізму.
Покійний був активним членом Братства св. Андрея з почесним званням «Старшого Брата». Рівночасно був великим прихильником хору «Прометей», спорту та меценатом театральної студії при церкві свв. Володимира й Ольги, як також членом-основником Т-ва Свята Софія, що піклується Філією УКУ в Чікаґо. Коли вже були наладнані церковні проблеми в Чікаґо, то д-р Юрій Городиловський включився у працю Координаційного Комітету. Він їздив по більших осередках, щоб наладнати деякі церковні розбіжності для поширення і закріплення помісности та патріярхату для нашої Церкви.
Д-р Юрій Городиловський належав до непересічних людей. Його можна назвати справжнім аристократом духа, надзвичайно шляхетною людиною, обдарованою цінними прикметами поведінки, такту та товариської культури. Він був надзвичайно чесною і глибоко віруючою людиною. В такому дусі він провадив церковно-релігійну і громадсько-культурну працю. Він знав свої можливості та ціль і ніколи не зражувався, коли йому не виходило, коли йому кидали колоди під ноги. Він був свідомий того, що до мети треба йти через труднощі й перепони. В житті все був прямолінійним, йому були чужі й осоружні всякі задні, позакулісові пляни. В нього не було злоби й ненависти. Удари в житті, як в громадському, так і в особистому, приймав спокійно, видержливо і зрівноважено. Все тримав рівновагу духа та гідну поставу. Ставився до всіх з увагою і пошаною. Його винятково добрі прикмети з’єднували йому багато приятелів і друзів. Тому зрозуміло, що під час похоронів, які тривали три дні, була численна українська громада в Чікаґо. В довершенні похоронних відправ брали участь Владика Іннокентій, ЧСВВ, мітрофорний протоєрей Федір Білецький, о. крилош. Любомир Мудрий з Нью-Йорку та всі отці з парафії свв. Володимира й Ольги на чолі з парохом о. мітр. Маріяном Бутринським. З великим жалем й смутком прощала покійного численна українська громада в Чікаґо.
В особі д-ра Юрія Городиловського дружина втратила вірного мужа — друга в житті, діти втратили милого, доброго та взірцевого батька, внучка — коханого і незабутнього дідуся, парафія свв. Володимира й Ольги — невтомного церковного працівника, зорганізований мирянський рух втратив свого відданого і провідного члена, а широка українська громада втратила громадсько-культурного діяча. Хай Всевишній Господь прийме душу Покійного та поселить у своїх селищах, де немає ні болю, ні печалі. Хай гостинна американська земля буде йому легкою, а пам’ять про нього хай залишиться надовго між нами.
Роман Смик
Долущуємось до великого вінка співчуттів та висловлюємо Вельмишановній Дружині, Дітям, ближчій та дальшій родині наше глибоке співчуття. Хай в ці хвилини великого душевного болю й смутку по втраті дорогої Вам Особи — мужа, батька і дідуся, Всевишній Господь наділить Вас своїми ласками та силою витривалости.
Редакція
