В німецькому журналі під назвою «Інформаційна служба католицьких проблем», в 11 числі за 1981 рік появилась стаття Анни Галі Горбач під назвою «Ситуація уніятів в Україні». Стаття має інформативний характер. Автор подає хронологічно, як ліквідувались українські Церкви — православна і католицька в Україні — та як в той самий час їх підпорядковувано Російській Православній Церкві. Стаття має багато інформаційного матеріялу для чужинецького читача. Автор вказала, як ліквідовувалась Українська Католицька Церква не тільки тепер, за більшовицької дійсности, але також за царату. Але в одному і другому випадках все застосовувано силу, терор і примус. Автор довше зупиняється над проблемою т.зв. псевдособору, що відбувся в 1946 р. у Львові, на якому відбулось т.зв. «возз’єднання» Української Католицької Церкви з Російською Православною Церквою.
Відмічено, що ще перед псевдособором в 1946 р. вся наша ієрархія на чолі з митроп. Йосифом Сліпим була арештована. Такий стан Української Католицької Церкви примусив її піти в підпілля. І так наша Церква існує по сьогодні. В статті згадано, що митроп. Сліпий був у різних місцях на засланні з 1945 р. до 1963 p., коли він був звільнений і приїхав до Риму. Блаженніший Йосиф зайняв виразне становище у справі нашої Церкви і поруч цього вказав на її трагізм.
В статті подано, як і в яких саме обставинах працюють уніятські священики у катакомбній Церкві. Вони всі затруднені як звичайні робітники, а після офіційної праці виконують свої душпастирські обов’язки. Для цього наводить окремі приклади. Автор використала інформацію Патріярха Йосифа, що була прочитана на конгресі «Церква в потребі», про що ми в одному з наших чисел писали. Крім цього вона використала для своєї доброї і дбайливо опрацьованої інформативної статті самвидавних матеріялів, наводячи статтю священика Г. А. Рудницького. В статті подано не тільки інформації про Українську Католицьку Церкву, але також про існуючі інші Церкви та євангельські об’єднання що деякі з них є досить сильні. При чому автор підкреслила, що віруючих у більшовицькій дійсності трактують як кримінальних злочинців. Незалежно від усіх перешкод, що їх застосовують московські безбожники проти віруючих і незалежно від тієї потворної пропаґандивної машини, яку ведуть більшовики, їм не вдалося зліквідувати ні Української Католицької Церкви, ні інших євангельських об’єднань, як: баптистів, покутників та інших.
Під кінець статті Галя Горбач також знайомить німецького читача з ситуацією і обставинами нашої Церкви у вільному світі, що існують в різних країнах західнього світу. При цьому вона підкреслила становище Ватикану до нашої Церкви у діяспорі, який бажав би, щоб наша Церква зовсім мовчала, бо вона є перешкодою і перешкоджає ватикансько-московському екуменізмові. Поруч із таким з’ясуванням Галя Горбач назвала обмінні листи московського патріярха Пімена з Папою Іваном Павлом II. До речі, ці листи й документи нашого часу Галя Горбач зреферувала і помістила у німецькому перекладі в іншому німецькому бюлетені під назвою «Інформації і звіти». В сьомому числі бюлетеня за 1981 рік було надруковане введення до справи обмінних листів Галі Горбач і були в тому ж самому числі надруковані в німецькій мові три документи: торжественне засудження Синодом Української Католицької Церкви на чолі з Патріярхом Йосифом т.зв. «львівського собору» з 1946 року, лист московського патріярха Пімена до Папи Івана Павла II і відповідь Папи московському патріярхові. А в 11 числі за 1981 р. цього ж самого бюлетеня з’явилась стаття Галі Горбач під назвою «Ситуація уніятів — нові документи», в якій подає, на основі бюлетеня московської патріярхії й інших радянських видань, як московський патріярх Пімен реагував на «Торжественне засудження т. зв. львівського собору» і 1946 р. Як в цій справі улаштовувались на західніх українських землях церковно-релігійні імпрези, на яких схвалювали і складали «подяки» патріярхові Піменові, що «прийняв» уніятську Церкву до «прадідної» православної. Авторка подає пастирський лист патріярха Пімена у справі 35-річчя т.зв. «возз’єднання». Другий документ — це ухвали й резолюції єпископів Радянської України з Пінська, Пензи і Саранська до патріярха Пімена. На основі поданих документів німецький заінтересований церковними справами читач є добре поінформований. Треба підкреслити, що д-р Галя Горбач провела вагому інформативну працю, за що їй належить признання.
Поруч з цим насувається питання, а хто думає про англомовного читача? Що в цій справі зроблено? Була добра нагода показати також англомовному католицькому світові, які ведуться з Москвою торги коштом нашої Помісної Української Католицької Церкви. Цього не роблять наші владики з відомих причин, мовляв, як можна щось недоброго сказати про Апостольську столицю. На жаль, і миряни в цьому напрямі багато не зробили. Ще не пізно, щоб у цій справі провести відповідну інформуючу акцію. До речі, всі три документи перекладені на англійську мову і були надруковані в нашому журналі. Треба було тільки їх належно оформити і вислати до англомовної католицької преси й взагалі до преси. Це добре поле для діяльности Українського Патріярхального Світового Об’єднання УПСО, як також для крайових Українських Патріярхальних Товариств у США, Канаді, Англії, Австралії й інших країнах нашого поселення. Про те, що нам, нашій Церкві діється кривда, ніхто не буде писати й говорити, якщо ми самі цього не зробимо.
Вже замітка про німецьку «Інформаційну службу» з статтями Анни Галі Горбач, була закінчена, як редакція одержала п’яте число «Інформації і звіти» за 1981 р. і третє число за 1982 р. В п’ятому числі з’явилася стаття Охріма Дубенчука: «Релігійне життя на Волині» у перекладі на німецьку мову Галі Горбач. До речі, ця стаття була надрукована в журналі «Сучасність» за березень-квітень 1981. В третьому числі того ж журнала є статті Анни Галі Горбач про українських уніятів в Румунії. Стаття дбайливо опрацьована і має інформативний характер.
В третьому журналі під назвою «Ґляубе ін дер цвайте вельт», себто «Віра в другому світі», що появляється німецькою мовою в Цюріху, Швайцарія.
В цьому журналі також є довша стаття про українців-католиків у Польщі цієї ж самої авторки А. Г. Горбач. До статті є вступ до проблем пера редактора журнала, богослова Євгена Восса. Ще перед статтею Галі Горбач надрукований відкритий лист українців-католиків у Радянському Союзі до Папи Івана Павла II, що був опублікований у польському журналі «Спотканя», який був також надрукований в журналі «Патріярхат». Звичайно, переклад належить також Галі Горбач. Коли ж ідеться про її статтю: «Про українців-католиків у Польщі», то вона особливо добре опрацьована. Авторка ділово, серйозно й відповідально інформує німецькомовного читача про проблеми нашої Церкви у Польщі. В статті поміщені відповідні світлини, що роблять статтю більше цікавою і наглядною. В статті є багато цікавого й інформативного матеріялу. Зараз не будемо обговорювати статті, бо сподіваємось, що нам вдасться за допомогою автора, д-ра Анни Галі Горбач, надрукувати цю статтю у нашому журналі, в авторизованому, українському перекладі. Слід підкреслити, що А. Г. Горбач своєю відданою працею проводить дуже відповідальну інформативну працю, за що їй належить подяка і признання. Бажаємо дорогій авторці Галі Горбач дальших успіхів у праці.
М.Г.
