У висліді II Ватиканського Собору помічаємо в Католицькій Церкві сильне зацікавлення деякими ділянками церковно-релігійного життя, які донедавна були занедбані або не вирізнялися дуже ясно серед різних проблем Церкви. До таких ділянок належить екуменізм, тобто бажання діялогу католиків з некатоликами і навіть не-християнами; сюди належить теж зацікавлення мирянами з боку Церкви та постання нової науки, т.зв. богословія мирян, що студіює ролю, яку миряни повинні відогравати в Церкві на основі Божого об’явлення. Обидві ці ділянки знайшли своє організаційне завершення в формі декастерій, тобто міністерство Римської Курії, а тим самим вони одержали офіційний статус в адміністрації Католицької Церкви. Це вказує на їх велике значення в післясоборових часах.
Католицькі богослови цікавилися вже віддавна позицією та відповідальністю мирян у Церкві. Тому не дивно, що майже у всіх 16 соборових документах є якась згадка про мирян. Основно говорить про них Догматична конституція про «Церкву» у II та ІV розділах. Цілий декрет про «Апостолят мирян» присвячений саме їм. Також деякі частини декрету про «Місійну діяльність Церкви», як і пасторальної конституції про «Церкву в сучасному світі» присвячені мирянам, зокрема їх ролі в місійній діяльності Церкви та євангелізації світу. Ці документи — це зворотний пункт у погляді богословів на мирян та в трактуванні мирян церковними властями. Миряни — це християни, що живуть у світі (не в манастирі) і займаються світськими справами. Хто ж краще, як не вони, може дати собі раду з атеїстичним гуманізмом, відношенням між вірою й наукою, секуляризацією, від-християнізацією культури? Та на це вони потребують відповідної підготови.
Так виникла потреба створити якесь тіло, яке могло б займатися виключно мирянами в Церкві. Таку вимогу поставлено в 26 статті декрету про «Апостолят мирян». Там сказано:
«Треба створити окремий секретаріят при Святій Столиці, що служив би спонукою для апостоляту мирян та центром, який, за допомогою відповідних засобів, інформував би про різні апостольські почини мирян, встановлював досліди проблем, що постають у цій ділянці та допомагав своєю радою ієрархії та мирянам в апостольській діяльності. В цьому секретаріяті мають бути заступлені рухи та проекти апостоляти мирян, що існують у цілім світі, і там мають працювати з мирянами також духовні й монахи».
Папа Павло УІ, своїм окремим декретом створив 6 січня 1967 року Раду мирян і так пояснив її ціль: «допомагати в поширенні світського апостоляту» і «діяти як місце зустрічі та діялогу в Церкві між ієрархією та мирянством, як теж між різними формами мирянської діяльности». Після 10 років експериментального статусу цієї установи, Папа Павло УІ новим декретом з 10 грудня 1976 року дав цій установі, дефінітивну форму під назвою Папська Рада для Мирян.
Завданням цього нового департаменту Римської курії є «заохочувати мирян брати належну їм участь у житті та місії Церкви». Папський документ підкреслює, що Рада має дбати про всіх мирян, без уваги на те, чи вони належать до якоїсь релігійної організації, чи ні; має дбати не тільки про їх апостольську діяльність але й про їх християнське наставлення, християнський напрям цілого їхнього життя. Справа в тому, щоб якнайбільше число вірних усвідомило собі свої обов’язки як християн, одержало відповідний релігійний вишкіл і включилося в розбудування та діяльність своєї церковної спільноти, щоб таким чином принести світові спасення від Христа.
До ролі Ради належать такі дії: 1) стимулювати християнське життя та апостольський динамізм тієї частини Божого народу, тобто мирян, що творять 98% його членства; 2) керувати та координувати конкретні форми апостольської дії мирян; 3) аналізувати й оцінювати ці форми, щоб вони були правильною відповіддю на потреби різних сфер суспільства; 4) приготовляти мирян для глибокого літургічного та сакраментального життя, головно через катехизацію; 5) заохочувати мирян брати участь у різних церковних організмах, наприклад, у парафіяльних чи єпархіяльних пасторальних радах; 6) наглядати над тим, щоб були збережені церковні закони відносно мирян; 7) затверджувати правила й статути мирянських організацій; 8) запевнити, щоб панувала справедливість у непорозуміннях між мирянами. А головне — Рада має бути місцем, де християни зустрічаються, прислуховуються одні до одних і ведуть діялог одні з одними.
На чолі Папської Ради для Мирян стоїть кардинал-президент (ним тепер є кард. Опіліо Россі); йому допомагає комітет, що складається з трьох кардиналів, мешканців Риму, та віцепрезидент. Цей комітет збирається що два місяці, а пленарне засідання Ради відбувається раз у році.
Рада має секретаріят, що складається з 7 осіб духовних та світських, з різних країн; його очолює тепер віцепрезидент Ради, німецький єпископ Павло Кордес. Крім того Рада має 26 членів, в тому 2 єпископи, і священика та 23 мирян, чоловіків і жінок (між ними два подружжя); вони заступають усі континенти і походять з 23 країн. Рада має теж 22 консульторів, духовних та світських. Коли йде про національний склад Папської Ради для Мирян, то в ній тепер є 3 поляків (1 в секретаряті, 1 між членами і 1 між консульторами); є тільки один канадець та двоє американців. Нема ні одного українця, нема теж ні одного члена якоїнебудь східньої Церкви. З того робимо висновок, що східні християни не є активні в міжнародньому мирянському русі. Для полагодження технічних справ Рада має 12 урядовців.
Папська Рада для Мирян вдержує зв’язки з іншими декастеріями Римської Курії, з Єпископськими конференціями, з різними єпископами та духовними особами, з монахами, з міжнародніми католицькими організаціями, із Світовою Радою Церков. Рада не тільки студіює різні проблеми, що відносяться до мирян, але й друкує різні публікації в трьох мовах — англійській, французькій та еспанській. Від 1968 р. вона публікує Мирянство сьогодні; ця публікація була задумана спершу як засіб контакту та інформації. Від 1971 р. вона має характер монографій. Видано, наприклад, такі речі: Діялог у Церкві, Католицькі Міжнародні Організації, Християнин в університеті, Нові напрямки у християнській формації мирянства, Елементи богословія мирян, Церква та Міжнародній Рік Жінки та ін. Всі публікації можна одержати в секретаріяті Ради:
Pontifical Council for the Laity,
00120 Vatican City.
З цього короткого перегляду діяльности Папської Ради для Мирян ясно видно, що миряни Латинської Церкви здобули собі належне місце в Католицькій Церкві та що їх трактують там дуже поважно. Очевидно, їх діяльність віддзеркалює ті проблеми, що існують у різних країнах Латинської Церкви і до яких вони мусять зайняти становище та відповідно діяти. Найважніше це те, що в Церкві прийшло до зрозуміння, що миряни — це повновартісні члени Містичного Тіла Христа і, як такі, вони мають своє місце і свою ролю в житті Вселенської Церкви.
Українські миряни, зорганізовані в патріярхальних товариствах, повинні брати участь у міжнародньому русі католицьких мирян. Повинні теж поширити свою діяльність на деякі інші ділянки християнського життя, в першу чергу на поглиблення релігійного життя та екуменічні проблеми. Про це, зрештою, згадує статут УПСО. Досі ми займалися виключно справами українського патріярхату, бо це найпекучіша ділянка діяльности зорганізованого українського мирянства. Тепер конечно додати до тієї ділянки ще інші, принайменше ділянку поглиблення релігійного життя та екуменічну. Ці додаткові завдання не тільки не пошкодять нашій патріярхальній діяльності, але ще її скріплять, бо дадуть їй ширшу базу та впровадять на міжнародню католицьку арену, де ми повинні бути краще заступлені. Вони теж запевнять багато поважнішу ролю мирян у житті й організації Помісної Української Католицької Церкви.
