Не дармо Ти терпів тортури,
Не дармо мучився за нас,
Щоб місію Ти міг сповнити,
Господь єдиний Тебе спас.
Не легка місія Тебе чекає,
Не легша, як було й життя,
Злобних овець у стаді маєш,
Котрим немає вороття.
їх злоба з роду засліпила,
Сліпі остались по цей час,
Хоч українська мати їх родила,
Вони не є одні із нас.
Ту освіту, що здобули,
їх не просвітила,
По чужому і чужинцям
Служити навчила.
По чужому молять Бога,
Служби відправляють,
В рідній Церкві українській
Чужих споминають.
В чужих краях проживають,
А про свій не дбають,
В чужій мові, чужинцеві,
Вірність присягають.
Не Тобі, як це годиться,
Як кажуть закони,
Проти Тебе виступають,
Крячуть, як ворони.
Пишуть листи, оскаржують,
Кажуть, ради Бога,
Хоч раз стали б, подумали,
Куди їм дорога.
Хоч вік твій вже похилий,
І тіло немічне стає,
Народові ти вірний до могили,
Любов до нього сили додає.
Тебе одного визнаємо,
без чужої згоди,
Для нас Ти Мойсей і Патріярх,
Чи чуєте, народи?
С. Пастернак
Броссард, Канада, 1 квітня 1982 р.
