Ваше Блаженство!
Дорогий, незабутній Патріярше!
Вітаю Вас з Днем Вашого Народження і бажаю Вам, Ваше Блаженство, всіх ласк Божих!
А тому, що мені легше висловити свої почування віршем, ніж прозою, дозвольте присвятити Вам, дорогий Патріярше, з цієї нагоди мій невмілий, але написаний серцем вірш.
Нічого не було,
Ні рідного притулку,
Ні рідних сел, ні міст, ні перехресть.
На рідних головах — чужі ярмулки
Чужим братам пурпурились на честь…
Нічого не було,
Лиш чужина і втома,
І гасла, й збанкротовані думки,
И роз’єднана майбутність невідома,
Й сучасність —
Ще не з’єднана ніким.
І так жилось…
Грубішали мозолі
На душах, на сумліннях, на руках,
Щасливо продавалась мрія волі
По — знижці,
По належних парт-квитках..,
Здвигався мур між брамами до Бога,
Вмирав вогонь знесилених ідей.
І раптом — постать,
Віруюча й строга,
Рекла:
— Брати мої! А гідність ваша де?!!
— Великого бажайте! Не дрібніться!
Ще боротьба не скінчена! Не спіть!
Вогонь душі — не знищить і в’язниця,
Чого ж у вас він в душах не горить?!!
І блиск надії вкрався в будні сірі,
Скріпився крок, розгладилось чоло,
І в душах,
Де нічого не було,
Збудилась гордість,
І збудилась — віра!
Нехай Всевишній тримає Вас, дорогий Патріярше, в Своїй опіці!
З глибокою любов’ю, пошаною і вдячністю
Ваша Зоя Когут
