День 17 лютого 1982 p., здавалось, був собі звичайним, як кожний інший день. По всіх артеріях Риму життя пливло без змін, але для українських паломників, які приїхали з різних країн і континентів, це був винятковий, незабутній, центральний день, навколо якого все відбувалось. Це був день історичного значення, це був неповторний день народин, 90-річчя Патріярха Йосифа. На цьому місці належить підкреслити й наголосити, що немає другої особи, яка могла б так, як Блаженніший Йосиф, мобілізувати навколо себе стільки людей, які приїхали не вперше, з своєї власної, не примушеної волі, щоб поклонитись Блаженнішому Йосифові та привітати з Його ювілеєм. Це велика відданість і посвята, що заслуговує на відмічення і признання. Так, цей день, день народин Патріярха Йосифа залишиться назавжди у пам’яті учасників.
З приводу цієї виняткової нагоди у ранніх годинах v базиліці св. апостола Петра, над мощами св. Йосафата, які спочивають біля головного престолу, був відправлений Молебень, що його відслужив Владика Любачівський з вісьмома владиками, мітратами і священиками та при численній участі мирян (біля 800 осіб). Отець мітр. Маріян Бутринський сказав коротку проповідь, присвячену св. Йосафатові, пов’язавши її з сучасною ситуацією. Молебень закінчено «Молитвою за Патріярха».
В четвертій годині після обіду, в соборі Св. Софії була відправлена архиєрейська Служба Божа. Далеко перед початком церква Св. Софії була заповнена мирянами. На Службі Божій, крім інших латинських достойників, був префект Священної Конгрегації для Східніх Церков, кардинал Владислав Рубін. Процесія рушила від Українського Католицького Університету до Софії; в ній йшли: 36 священиків, протоархимандрит ЧСВВ, сім мітратів, одинадцять владик і на самому кінці Патріярх Йосиф в асисті о. Петра Стецюка. Народ вітав свого улюбленого Патріярха з радістю і сльозами в очах, і хто тільки міг, намагався хоч доторкнутися до його струджених рук. Здавалось, ні, це справді так було, це був дійсно собор українських душ. В час архиєрейської Служби Божої, яку відправляв Ювілят Патріярх Йосиф з численно зібраними владиками і священиками, ми забули про всі буденні турботи, а перенеслись у Божий, безтурботний, повний радости світ — світ молитви. З сотень грудей неслись щирі молитви до стіп Всевишнього Господа Бога та нашої Покровительки українського народу — Божої Матері.
Ми всі: владики, священики, монахи, монахині і миряни творили одну велику і нерозривну родину. У всіх нас було одне бажання: Боже, збережи нам ще на довгі роки нашого Патріярха Йосифа. Після відчитання св. Євангелії кард. Владислав Рубін прочитав привітання від Папи Івана Павла II і також додав привіт від себе особисто. (Привіт папи друкуємо на іншому місці). Патріярх Йосиф висловив щиру подяку за привіт папи. (Слово Патріярха також друкуємо на іншому місці). До святого Причастя приступило багато вірних. Після торжественної Служби Божої вірні співали «Молитву за Патріярха».
На УКУ відбулось прийняття для владик і запрошених гостей. Тому, що це було мале приміщення, то для мирян, як також для священиків було прийняття у великій залі.
У вечірніх годинах українські паломники, що жили в Патріяршому дворі, продовжували святкування 90-річчя Патріярха. Пані Марія Клячко, Ева Піддубчишин, Оля Ліс і Оксана Бережницька зорганізували солодке, а також на столі з’явилось вино. Вони запросили присутніх Владику Саварина Ніля, Владику Івана Прашка і навіть їм пощастило запросити Владику Мирослава Любачівського. І так всі разом владики, священики і миряни провели гарно час. Владики виступали з промовами, звичайно, це не мало якогось офіційного характеру, співали різних пісень, а між іншими й пісню «Де згода в сімействі…». Це був одинокий раз, що Владика Любачівський, поза відправленням Літургій, був у товаристві з мирянами. Вечір мав родинно-дружній характер.
Вранці, 18 лютого, Владика Мирослав Любачівський разом з Владикою Нілем і Владикою Прашком та при співслужінні священиків відправили архиєрейську Службу Божу. Цікаву з релігійного боку виголосив проповідь Владика Любачівський, а під кінець декілька речень присвятив 90-річчю Блаженнішого Йосифа, підкреслюючи його терпіння, витривалість та вірність Українській Церкві й народові.
Святочний обід
Кульмінаційною точкою і рівночасно закінченням гідних, достойних, торжественних і радісних святкувань був святочний обід на пошану Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси-України, що відбувся в четвер, 18 лютого, у великій залі Домус Маріє, в Римі, в якому взяло участь понад 500 осіб. Це була надзвичайно зворушлива хвилина. Поминаючи деякі організаційні недотягнення, в загальному, святочний обід, хоч відбувся, може, в скромних засягах, але він був величавий, достойний і гідний нашого Ювілята, Патріярха Йосифа. Ця величавість, щирість, достойність і гідність виявилась не в зовнішньості, не в мурах, налитих келішках вина, але в численній участі наших владик, священиків і мирян. Наш достойний Батько і Патріярх Йосиф був повний бадьорости, що ми могли йому виявити наш безпосередній доземний поклін, а Він нам висловив свої батьківські щирі слова подяки.
Святочний обід відкрив проф. Леонід Рудницький. Молитву почав сам Патріярх Йосиф, а завершив Владика Максим Германюк. В свойому короткому, але глибоко змістовому вступному слові Л. Рудницький сказав, між іншим, такі слова: «Та крім історій поодиноких народів є ще історія людства, до якої належать особи, які своїми чинами переростають межі індивідуального народу і входять в анали історії цілого людства… їх Блаженство, наш Дорогий Ювілят, належить до обох світів. Як перший Києво-Галицький Патріярх, він причинився до розвитку нашої Церкви й народу і тим увійшов у історію. Як Кардинал і один з визначних мужів Вселенської Церкви і як мученик і Ісповідник Віри та в’язень Христа ради, він увійшов у анали історії цілого людства. Він наш Патріярх, але він рівночасно належить Вселенській Христовій Церкві. Ми горді з того, що син України в ці такі рідкі на геройства часи виявив таку велич духа. Тому ми зійшлися тут, щоб відзначити цей великий і неповторний день 90-річчя, як одна велика і нерозривна родина». Л. Рудницький закінчив своє слово словами: «Хай цей день буде днем подяки для Всевишнього Бога, що дозволив нам бути учасниками цієї великої хвилини».
В мистецькій частині виступив дівочий хор «Діброва» з Мюнхена під дириґентурою Марії Гарабач, який виконав «Отче наш», муз. Вербицького, «Нехай стане молитва моя», муз. Д.Бортнянського і «Пісню над потоками», слова і музика Горбаля. Беручи до уваги, що це був не повний склад хору, бо не всім дівчатам вдалось звільнитись із школи, їх виконання були милозвучні й приємні. Дві сольові точки виконала пані Мазурик при фортеп’яновому супроводі о. студита Гліба Лончини. Вона виконала «Богородице Діво», муз. Гнатишина і «Владико неба і землі». Пані Мазурик має лірично-ніжне сопрано. Її виконання «Богородице Діво» прозвучало молитовно-побожно, переконливо, полонячи увагу слухача. У виконанні «Владико неба і землі» відчувався маленький брак сили голосу, але й ця пісня прозвучала мельодійно. Так виконання дівочого хору «Діброва», як і сольо пані Мазурик, авдиторія прийняла щирими оплесками. У мистецькій частині був наперед заповіджений український хор Володимира Пайташа з Перемишля, але через останні події, які стались у Польщі, хор не міг приїхати.
Як звичайно, на подібних бенкетах чи святочних обідах програма все є заповнена численними привітами. Керуючий програмою Л. Рудницький назвав всі надіслані привіти, бо не було фізичної спроможности, щоб їх всіх прочитати. Крім цього треба згадати, що Патріярх Йосиф одержав десятки тисяч привітальних карток з різних країн, де перебувають українці. Серед надісланих привітів був прочитаний винятковий привіт, який прийшов з Сибіру від співв’язнів Патріярха Йосифа — каторжників, такого змісту:
Його Святості Патріярхові й Кардиналові Йосифові Сліпому
У солінізантний вінок ювілейного 90-річчя долучаємо наші сердечні поздоровлення і щиро жичимо Вашій Святості ще багато років невтомно працювати для католицького триюмфу рідної Церкви. Хай ще довго живе Верховний Архипастир, Головний Капелян нашого віроісповідування і щедро засіва на життєдавчій ниві місіонерську правду великого тисячоліття. Пішли, Боже, невичерпну міць Вашій Святості! За це в засніженій тундрі похмурої півночі повсякденно молять і невпинно благають Бога ті, що глибоко віддані Вашій Святості.
Владика Ізидор Борецький склав привіт від всієї української ієрархії і священиків. Зворушливий привіт виголосив о. Веренфрід Ван Страатен. Він своєю щирістю зворушив цілу залю, яка йому била браво, а на закінчення сказав, що пропонує Патріярха Йосифа на почесного члена. «Але я знаю,— сказав він,— що Ви, Блаженніший Йосифе, належите до практичних людей, то я з фонду «Церква в потребі» дарую Вам мільйон долярів, а на Ваше 100-річчя — подвійно стільки». Заля вибухла бурхливими оплесками. (Привіт був виголошений в англійській мові). Від Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО) вітав д-р Богдан Лончина, від Українського Вільного Університету в Мюнхені й НТШ — д-р Володимир Янів, від Організації Українських Націоналістів — голова проводу Ярослав Стецько, від Організації Українських Націоналістів за кордоном — Іван Чорній, від Українського Демократичного Руху — Михайло Добрянський і від Світового Конгресу Вільних Українців — Степан Мудрик.
За президіяльним столом поруч Солінізанта Патріярха Йосифа сиділи: Кард. Владислав Рубін, Коадьютор Мирослав Любачівський, Митроп. Максим Германюк, Митроп. Стефан Сулик, Владика Ізидор Борецький, Владика Саварин Ніль, Владика Іван Прашко, Владика Мирослав Марусин, Владика Платон Корнеляк, Владика Єронім Химій, Владика Іннокентій Лотоцький, о. Протоархимандрит Ізидор Патрило, о. Веренфрід Ван Страатен, о. архимандрит Іван Гриньох, монсіньйор Сімчич, монсіньйор Різзі, монсіньйор Бруні, о. архимандрит Любомир Гузар, Ярослав Стецько, Софія Янів, адв. Снідер (адвокат беатифікаційного процесу Слуги Божого Андрея), о. архимандрит Іван Хома, д-р Богдан Лончина, Слава Стецько, проф. Володимир Янів і керуючий обідом д-р Леонід Рудницький.
Святочний обід закінчено подякою Патріярха і молитвою. (Подяку друкуємо на іншому місці). На закінчення співали для Патріярха «Многая літа» і «Молитву за Патріярха». Л. Рудницкий подякував всім за численну участь та вибачався за деякі технічні недотягнення. Під час святочного обіду панувала щира родинна атмосфера, яку трудно словами передати, її треба відчути. Гідно й достойно закінчились святкування 90-річчя Патріярха Йосифа.
На закінчення належить підкреслити, що ювілейні святкування 90-річчя Патріярха Йосифа в Римі були виповнені вагомим змістом під різними аспектами і пройшли успішно, а не раз — в сльозах радости, достойно й величаво. Українські паломники з різних країн і континентів дружньо прощались, радісно повертались до своїх місць поселень, задоволені, що Всевишній Господь дав їм ту можливість та ласку скласти безпосередній доземний поклін свойому Главі, Батькові, Патріярхові Йосифові.
