Привітання для Патріярха і його Послання
(Привіт прочитав Кард. В. Рубін).
Маю честь прочитати Листа Святішого Отця Папи Івана Павла II до Його Еміненції Кардинала Йосифа Сліпого з нагоди дев’ятдесятріччя від дня у родин.
З нагоди близької річниці 90-річчя Ваших уродин мило мені скласти Вашій Еміненції мої братні вияви радости і мої найсердечніші побажання.
З далекої Нігерії, де я того дня перебуватиму, в апостольській подорожі, буду злучений з Вами, щоб подякувати Господеві, Подателеві усіх благ, за всі дари і добродійства, що їх зілляв на Вашу Еміненцію протягом Вашого довголітнього життя, яке Ви вчинили плодовитим і в радості, і в болях з прикладною терпеливістю та силою духа. Згадаю зосібна відважне свідчення віри, яке Ви дали в різних часах і обставинах, а за що Ваша Еміненція вважається знаменом пошани і тим пунктом, до якого спонтанно звертаються перш усього вірні української католицької Церкви на батьківщині, а чи ті, які розсіялися по всьому світі.
До тієї Церкви і звичайно, до шанигідної особи Вашої Еміненції, звертатимуться з любов’ю і признанням теж і мої думки. Я благатиму Господа, щоб подав Вам свою ласку витривалости у вірі батьків, в чинній любові та в надії.
З нагоди радісного відзначення Вашого 90-річчя мило мені, Ваша Еміненціє, виявити Вам свою прихильність і висловити найкращі побажання усякого добра; воднораз же я призиваю для Вас найбагатших Божих ласк й утіх, на завдаток яких бажаю переслати Вам моє Апостольське Благословення.
З Ватикану, 10 лютого 1982
Папа Іван Павло II
До цих батьківських привітів й побажань Його Святости Папи Івана Павла Другого мило мені додати і мої сердечні привіти та побажання: на многії літа!
ВАША ЕМІНЕНЦІЄ!
Спасибі Вам, що в цю щасливу хвилину радости мого народу Ви принесли дорогі слова побажань від Святішого Отця для мене, слуги цього Народу українського, що прибув тут спільно зі мною подякувати Богові за все, «яже стовори ми…». Дякую Святішому Отцеві Іванові-Павлові за його батьківське серце, слова любови та побажання
помогти нашому Народові і нашій Українській Церкві в її боротьбі із силами темряви. Дякую Святішому Отцеві за Апостольське благословення, що кріпитиме мене на дорозі життя, яке Господь дозволить мені ще верстати. Спасибі Вам, Еміненціє!
В Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
«Аж до самої старости й сивини —
не покидай мене, о Боже, поки не оповім
про твою силу цьому роду!» (Пс. 71, 18).
Ваша Еміненціє, Преосвященні Владики, Всечесні Отці, Дорогі в Христі Браття і Сестри!
Богом надхненний творець цього сімдесятого псальма напевно багато пережив у своїм житті і, зближаючись до старости, просив Бога тієї одної благодаті — розповісти своїм сучасникам про Божу силу, Божу всемогучість, про Бога — єдиного Володаря вселенної і людини. Переживши багато, автор псальма міг бути свідком великих діл Божих, про які забули його співбрати.
Ми зібрались тут спільно, щоб торжественно подякувати Богові — нашому Спасителеві за його великий дар для мене — 90 літ життя. Я щасливий, що не складаю цієї подяки сам, а разом з Вами — моїм Народом, з нашою Церквою-Страдницею, в якій покликав мене Господь їй і Вам служити, бути свідком великих діл Господніх серед нас у цьому переповненому війнами, терпіннями, поневоленнями, переслідуваннями і кривдами столітті, що його переживала наша дорога Україна і світ.
Я щасливий, що можу розповідати про Божу силу цьому роду і в тому бачу моє покликання, завдання мого життя і в якійсь мірі сповнений мій обов’язок перед Богом, історією мого Народу і перед Вами.
А великі діла своєю силою вчинив нам Бог!
Післав нам хрест, терпіння і переслідування, але післав нам великих мужів ісповідників, мучеників і борців, що мужньо цей хрест понесли, і наша Церква стала тим відзначеною. Вирятував нас Бог серед двох страшних воєн, в часі яких ми могли послабнути так, що вигасли б були наші сили і бажання жити. Пережили ми нечуваний голод, що здесяткував нас, але ми пережили його чудом Божим! Нам намагались і намагаються вбити найдорожчу річ — душу, святу віру в серцях наших, серце наше, але Христова благодать влила нам нове життя, що силою Святого Духа перемагало сили пекла.
Чи треба вичисляти більше? Ми це пережили, частина з нас були свідками цього чи чули з оповідань батьків ваших. Великий Господь наш і велика кріпость Його! Нехай буде ім’я Господнє благословенне! Наш Нарід став на свої кріпкі ноги, він сміло глянув лихам в очі, він з Давидовою смілістю глянув Голіятові в очі і сказав: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім’я Господа Сил, якого ти зневажив» (1 Сам. 17,45). Наша Церква, хоч пішла в катакомби, живе, кріпшає, росте і на крові своїх мучеників готується до перемоги в Господі. Вона заслугою своїх ісповідників, за молитвами своїх мучеників «во страданії своїм пріят вінец» своєї слави патріяршим достоїнством, щоб готовитись до своїх великих завдань на Сході, чого прагнули і бажали Петрові Наслідники в Римі.
За все те дякуймо нині, Дорогі Браття і Сестри! Хай подякою горять серця наші сьогодні за все, що Бог нам послав і дав. І до цієї подяки додаймо просьбу псалма: «Ти, що дав нам зазнати силу лихих злиднів, знову оживи нас і знову виведи на верх із земних безодень, збільши нашу повагу, потіш нас знову»(Пс. 70,20).
Дякую Вам за Ваші молитви, за всі почування відданости і доброзичливости. Спасибі Вам наше українське за всі побажання. Не мені хай будуть ці почування Ваші, в Господеві Сил, що рукою кріпкою держав мене, щоб міг сповнити волю Його.
Хай моє слово подяки для Вас усіх, Мій Дорогий Народе, «замучений, розбитий, мов паралітик той на роздоріжжі» буде в словах благословення мого з тієї гори 90-літнього часу:
«Господи, Господи, призри з небесе і вижд
і посіти віноград сей, і соверши
єгоже насади десница твоя Господи».
Амінь, + Йосиф Патріярх і Кардинал
Собор Святої Софії Рим,
дня 17 лютого 1982
Преосвященні Владики, Всесвітліші Отці Дорогі Браття і Сестри!
Вітаю Вас, милі гості з Канади, зокрема з Торонта, що доложили стільки труду, часу і коштів, щоб прибути сюди до нас і разом зі мною подякувати милосердному Богові за тих 90 літ, яких мені подарував Господь віків. Ваша присутність збільшує нашу радість, скріплює нашу спільну прославу Бога за те, що нам вчинив, за все, чим нас потішив чи засмутив. Ваша присутність з Вашими Владиками все дає запевнення, що спільно радіємо, спільно дякуємо Богові і спільно несемо великі обов’язки і відповідальності перед нашим Народом і Церквою. Якою важкою є всяка боротьба, коли б її вести за великі справи осамітнено, як більш болючі були б терпіння, коли б їх переживати самотою.
Дякую Богові, що не наложив мені такого хреста — боротись, терпіти, переживати свою працю самотою з тим великим гаслом, що для нього я жив — за єдність Церкви і Народу. Ви в Канаді у великій мірі це гасло зрозуміли, і воно привело Вас сюди, щоб бути зі мною в цей великий для мене день благодарення перед Богом за моїх 90 літ життя.
Спасибі Вам, що прибули, спасибі Вам за молитви, пожертви, подарунки і слова та почування відданости. Хай Бог заплатить Вам за це всім добром і повсякчасним благословенням!
Благословення Господнє на Вас!
+ Йосиф, Патріярх і Кардинал
