Звичай пересилати близьким, знайомим і приятелям побажання з нагоди Різдва Христового і нового року — дуже гарний і загально практикований. Використання цього звичаю для роздобуття фондів на різні добродійні цілі має також признання. Тому картки, що їх пересилають «Молоде Життя», українська церква в Гантері, Український Народний Союз, а останньо й Український Музей в Нью-Йорку,— радо побажані, тим більше, що ці картки запроектовані нашими відомими мистцями і є дуже гарні. На початку ці картки мали християнську і патріотичну тематику, а написи були в українській мові. Тепер появились вони з двомовними написами. Деякі відносяться радше до пори року, що потверджує і написав «Сізонс Ґрітінґс». Надіслати таку картку до приятеля католика, чи православного українця було б нетактовно, бо образиться. Що тоді з ними робити? Деякі відсилають. Я не відіслав, хоч про це думав, але боюся на другий рік можу одержати з написом: «Геппі Ганукка».
В супровіднім листі з надісланими картками говориться про цей гарний український звичай…, то хай він буде дійсно український.
Мирослав Субтельний
