В жовтні 1981 р. минуло 60 років з дня відбуття першого Всеукраїнського Собору Української Православної Церкви в Києві, на якому вибрано митрополитом о. Василя Липківського. Це період становлення Української Православної Церкви до свойого українського релігійного життя. На протязі століть Москва поступово підточувала не тільки УКЦеркву, але також і УПЦеркву. Перша вдержалась довше, а УПЦерква поступово втрачала своє національне обличчя, духовенство у великій мірі було зрусифіковане, і вона стала частиною Російської Православної Церкви.
Василь Липківський належав до тих, що будив священиків до свого рідного, до українства. І так на з’їзді духовенства і вірних УПЦеркви, який відбувся в 1917 p., була схвалена і прийнята автокефалія УПЦеркви. Звичайно, це не вміщалось у плян імперіялістичної Москви. Черговим кроком до українського благочестя було вперше в 1919 році відправлено о. В. Липківським в українській мові Службу Божу в Київському Соборі. За цей крок довелось заплатити о. В. Липківському, його позбавлено священичого сану, але в його обороні стояло українське духовенство.
Перший Всеукраїнський Собор вибрав о. В. Липківського митрополитом. Більшовикам Церква як така, а Українська Православна зокрема, не подобалась, і вони її знищили. Спершу арештували творця автокефалії, митроп. Василя Липківського, а після того було знищено Українську Православну Церкву в Україні, паростки якої ростуть і розвиваються поза межами України. Так у царстві диявола, де в конституції написано, що існує свобода слова й віри… зліквідовано Українську Православну і Католицьку Церкви.
