Час нестримно біжить, і ми все ближче наближаємось до світлої дати в нашій історії — тисячоліття хрещення Руси-України, тобто тисячоліття християнської України. Це ті коріння, з яких виростала й розвивалася християнська і національна духовість. Це подія, що народилась тисячу років тому, вона весь час росла й розвивалась. З перспективи того часу нам належить дати всесторонню оцінку та її поставити для себе самих, як також чужинецького світу у дійсних, правдивих вимірах. Ми знаємо, що наш північний сусід не одне нам безсоромно вкрав і далі продовжує присвоювати собі нашу історичну спадщину.
На жаль, це роблять не тільки комуністичні вожді в Москві та їх православні експозитури московської патріярхії на чолі з патріярхом Піменом, але це саме робить російська еміграція в діяспорі. Під тим оглядом, якщо ж ідеться про акт хрещення Руси-України як червоні, так і білі росіяни діють в унісон, без найменшої різниці. Вони не тільки намагаються, але фактично собі привласнюють нашу історичну спадщину. В цій матерії наш поневолений український народ, як також наша катакомбна Українська Католицька Церква в Україні не мають можливости багато сказати. Цей вагомий і святий обов’язок сказати слово правди з нагоди тисячоліття хрещення Руси-України спадає на нас, себто на всю українську еміграцію в діяспорі. Якщо ми цього не зробимо, то залишиться пустка, яку заповнить наш північний сусід — Москва.
Може ці рядки будуть мати посмак пригадки, але краще пригадувати і пригадувати, ніж зовсім про це забути. Знаємо, що в цій справі були різні комунікати, заяви й повідомлення, що вказувало на оправдане заінтересування цією проблемою. Про це говорили і висловлювали свої думки і пляни культурно-наукові, мистецькі й громадсько-політичні організації та установи. Про це також заявлялись наші Церкви, до речі, які в тому відношенні були одні з перших. Ми читали заяви і деклярації, але менше говорилось про конкретну змістову підготовку. Це дуже важливе питання, бо тільки конкретні праці, а не заяви і деклярації будуть визначувати серйозний підхід та залишать тривкий, непроминальний слід у відзначенні світлої дати в історії нашого народу й нашої Церкви, тисячоліття хрещення Руси-України.
В цьому напрямі можна зарахувати багатонадійним і позитивним фактом, що всі наші Українські Церкви заявились спільно відзначити непроминальний акт хрещення Руси-України. В цій площині зробив правильну заввагу інж. Іван Хамуляк, який завважив, що було б добре, якщо б до цих спільних святкувань були якось включені також владики Карпато-руської Католицької Церкви. Заввага цілком правильна і варта наших зусиль. До речі, Карпато-руська Церква виростала з того ж самого київського коріння. Під тим оглядом повинні проявити певну ініціятиву наші, в першу чергу українські католицькі владики. Треба припускати, що вірні Карпато-руської Церкви цю ідею піддержать, бо це визначає їхнє коріння, за яким вони в останньому часі шукають. Очевидно, в тому напрямі багато міг би зробити й допомогти проф. Маґочій, який серед карпато-руської спільноти є своєрідним духовим ідеологом. Звичайно, при добрій волі та наполегливих і щирих заходах можна мати успіх. Вагомість тисячоліття хрещення Руси-України варта наших зусиль. Отже, тут повинні робити відповідні заходи наші владики і наші наукові осередки, а в першу чергу Український Гарвард.
Коли ж ідеться про мистецько-образотворчий вклад для відзначення тисячоліття хрещення Руси-України, то тут слід згадати індивідуальний вклад мистця-маляра проф. Петра Андрусіва, який вже від довшого часу працює і зближається до закінчення над великою форматом картиною «Хрещення України». Автор праці вже демонстрував свою картину у серії прозірок на початку вересня цього року на Союзівці та в церковній залі Пресвятої Трійці в Керґонксоні. П. Андрусів спершу розповів, які він зробив підготовчі досліди для намалювання цієї картини, щоб віддати обставини, дух, а, зокрема, кольорит того часу. Це монументальна картина дуже складної композиції, в якій П. Андрусів пов’язав всі суттєві історичні компоненти. Це твір довголітньої праці, що над його закінченням Андрусів все ще наполегливо і дбайливо працює. Картина має своє історично обосноване і фактажеве тло. В порівняльно близькому часі ми будемо мати нагоду безпосередньо оглядати унікальний твір — картину «Хрещення України» проф. П. Андрусіва.
Довідуємось, що канадсько-українська Мистецька Фундація» в Торонто, що її засновниками і фундаторами були панство Шафранюки, замовила картину на тему Хрещення Руси-України. Вибір припав на талановитого мистця Юрія Козака. Можна тільки поґратулювати «Мистецькій Фундації» в Торонто, що вона не могла на цю тематику зробити кращого вибору. Юрій Козак належить до талановитих і вдумливих мистців образотворчого мистецтва. Треба припускати, що він створить оригінальну з непроминальною вартістю картину. Можна сподіватись, що образотворчий мистецький світ у цій ділянці дасть більше. Бажалось би в цій матерії почути щось більше конкретного з літературно-письменницького, музичного і наукового світу. Не забуваймо, що ми нестримно зближаємось до цієї світлої дати тисячоліття хрещення Руси-України яке не сміємо зустріти голіруч.
