Слава Icyсу Христу!
До їх Святости Папи Івана Павла II у Ватикані
28 червня 1981 р.
Ваша Святосте!
Ми до болю вражені змістом листа патріярха Пімена й відповіддю на нього. Для нас дуже прикрим є факт, що наша Церква є ще й далі жертвою екуменічних переговорів із атеїстичним московським режимом, знаряддям якого є московська Православна Церква. Цей звихнений екуменізм дуже односторонній та корисний для московської імперії, яка старається виграти на часі та осягнути свої цілі.
Ми свідомі того, що московські впливи у Ватикані помітно зросли, та що прихильники московської імперії серед найвищих кругів Ватикану спричиняють Вашій Святості труднощі й у великій мірі паралізують намагання Вашої Святости привернути християнську справедливість і любов до ближнього в Апостольській Столиці.
Нам дивно, що християни в Апостольській Столиці не є здібні відчути наш великий біль — біль Церкви-Мучениці, проти якої дальше йде змова. Це біль Української Католицької Церкви, яку видають на розп’яття, як видано Ісуса Христа… за 30 срібняків…
Українські Католицькі Владики запротестували й осудили скликаний під наглядом КҐБ псевдосинод у Львові в 1946 р. Цей «синод» не є канонічним, бо в ньому не взяв участи ані один Владика УКЦеркви: були тільки стероризовані священики й миряни. Отже постанови того неканонічного синоду нікого не зобов’язують. Тому наші Владики, зібрані на Синоді у Ватикані, донесли до відома світу, що уневаження Берестейської Унії — це звичайне московське насильство та що у висліді жорстоких релігійних переслідувань згинули десятки тисяч мирян, священиків і всі єпископи Української Церкви. Ці наші Мученики святі віддали своє життя за вірність Апостольській Столиці. Прохаємо отже Вашу Святість стати на захист УКЦеркви, яку скривджено і розвиток якої паралізовано протягом довгих літ. Із християнським привітом та побажаннями скорого повороту до здоров’я
Дарія Кузик (інф. реф.)
Микола Нагірняк (голова)
