В суботу, 21 березня 1981 р. відійшла у Божу Вічність дружина відомого українського мистця-скульптора Сергія Литвиненка — Надія з Дзеровичів. Надія Литвиненко належала до працьовитих людей, була відома, як добрий педагог. Була вчителькою в Семінарії Сестер-Василіянок у Львові, а згодом була директором цієї ж Семінарії. Педагогічна праця, себто праця над молоддю, це було її життя. Надія також займалась педагогічною працею тут в Нью-Йорку, вчила української мови в школі св. Юра. Крім цього займалась культурно-громадською працею, вона належала до Союзу Українок Америки і була довголітнім членом управи Літературно-мистецького Клюбу в Нью-Йорку. Надія Литвиненко належала до надзвичайно культурних і шляхетних людей.
Під час похоронних відправ у похоронному заведенні Яреми зібралась численна громада, яка прийшла, щоб покійній віддати останню прислугу і попрощатись. Змістове прощальне слово виголосила в імені учительського складу св. Юра в Нью-Йорку пані Книш. Від колишніх учениць Семінарії Сестер-Василіянок у Львові говорила Марія Клячко, підкреслюючи надзвичайну педагогічну працю покійної Надії. Мистець Петро Андрусів прощав покійну від мистецького світу, говорив про її мистецькі візії і завдання та про велику любов до мистецтва. Від Літературно-мистецького Клюбу в Нью-Йорку говорив інж. Тарас Грицай, а Леся Любович-Старосольська прощала покійну від Союзу Українок.
В особі покійної Надії вищесказані організації і товариства втратили надзвичайно віддану і працьовиту людину, але й журнал «Патріярхат» втратив відданого співробітника. Покійна Надія Литвиненко для журнала «Патріярхат» зробила безкорисно не один переклад з німецької на українську мову і завжди відмовлялась від подяк і нагород. Вона раділа, що могла чимсь прислужитись патріярхальній ідеї, її ростові і здійсненню. За це їй щире спасибі. Піднесім наші молитви за душу Надії Литвиненко. Хай світла пам’ять про неї залишиться надовго між нами. Родині покійної складаємо наше глибоке співчуття.
Редакція журналу «Патріярхат»
