Слава Ісусу Христу!
Ватикан, дня 4 березня, 1981
Високопреподобна Мати Проігумене!
Прийміть мої враз з молитвами щирі співчуття в зв’язку із відходом у вічність нашої Преподобної Матері д-ра Марії Должицької. Повне жертвенної праці було її праведне життя, була вона піоніркою галузі Вашого чину в Америці, лишила велике число ідейних і високо вишколених Монахинь Василіянок для нашої Церкви і Народу. Поблагословив її Господь силами, високими здібностями, здоров’ям і довгим віком — вона все те віддала для свого Небесного Жениха і пішла тепер по свою вічну нагороду.
Не зважаючи на свій вік, від хвилини заснування Українського Католицького Університету ім. св. Климента Папи в Римі, Покійна живо цікавилася його діяльністю і помагала йому в різний спосіб, щоб піднести зразу на початку престиж і значення цієї високої нашої наукової Інституції. Робила вона це в глибокій свідомості вартости всякої виховної інституції, бо сама заснувала їх стільки і була досвідченою виховницею молоді.
Глибоко переживала вона події життя нашої Церкви по II світовій війні і розуміла вагу та життєву потребу Патріярхії у нашій Церкві, тому так ревно віддавала для тієї святої справи свій час, труд і молитви.
Нехай її блаженна пам’ять остане враз із зразком її побожного і активного життя на вічну пам’ять в нашій Церкві, у Вашім Чині, якого ідеалам була всеціло віддана!
Вічна їй пам’ять !
Йосиф
Патріярх і Кардинал
