(Прощальне слово, яке виголосив о. Олексій Фльоріді над домовиною св. п. Марії Джумиґи
в дні 11 грудня 1980 p., в Українській Католицькій Церкві св. Петра і Павла в Лудлові, Масс.)
Слава Ісусу Христу!
Мої дорогі брати і сестри у Христі!
Наприкінці кожної св. Літургії під час заамвонної молитви ми молимось: «Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють і освячуєш тих, що на Тебе уповають, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх божественною Твоєю силою і не остав нас, що уповаємо на Тебе».
Марія Джумиґа ціле своє життя любила Господа Бога і працювала для краси дому Його. Вона помагала будувати Дім Господній, перш за все в серцях її улюбленого українського народу. Як учителька на рідних землях, а також в українському таборі в Мітенвальді в Німеччині, вона вчила дітей катехизму, молитов, українських пісень, мови, звичаїв, традицій і обряду Української Католицької Церкви. Покійна мала талант вливати в душу і серце дитини, разом із словами віршів та пісень, щиру та сердечну любов до своєї церкви, до свого народу, тому з тих дітей виросли мужні оборонці рідної землі та рідної Церкви. Покійна Марія давала міцну і тверду підтримку в змаганнях за піднесення Української Католицької Церкви до гідности Патріярхату. Два рази покійна відвідала Рим, щоб скласти поклін Ісповідникові віри, нашому Патріярхові й кардиналові Йосифу Сліпому, в якому вона бачила не тільки надію на відродження нашої переслідуваної Церкви, але й вістуна, предвісника свободи, волі й самостійности для цілої української нації.
Вона була щедрим жертводавцем на різні народні та харитативні цілі, зокрема для Української Католицької Церкви св. Петра і Павла в Лудлові Марія щедро жертвувала свій час, працю, енергію та гроші. Навіть незадовго до смерти, коли вона вже не почувалася добре, вона посвятила багато часу для приготування високоякісного печива для базару до своєї церкви. Кожного разу, коли ми мали спільний обід чи продаж виробів української кухні, її першорядні вироби з печива знали свої і чужі люди та замовляли в неї наперід, щоб тільки могти їх одержати.
Хай же її запал, відданість і любов до своєї Церкви буде прикладом до наслідування для молодих наших парафіян. Тепер, коли вона відійшла від нас назавжди, наш Господь Ісус Христос не забуває, що Марія Джумиґа зробила для Нього. За своє праведне життя, за щиру любов до Господа Бога, Його Церкви і свого народу, за своє християнське чуттєве серце, яке вона виказувала всім людям, старшим і дітям — всі її любили та шанували тут на землі, а Ісус Христос хай нагородить покійну Марію вічним життям у небі, де немає вже ні болю, ні печалі, де немає сліз і горя, а де є радість, щастя і вічне життя.
Вічна їй пам’ять!
