10 лютого 1981 р. в Нью-Йорку, на окреме запрошення голови Патріяршого Фонду при Т-ві «Свята Софія», д-ра Романа Осінчука у вечірніх годинах відбулась зустріч з архимандритом о. д-ром Любомиром Гузаром. На зустріч були запрошені патріярхальні, діячі з Нью-Йорку, Нью-Гейвену, Ньюарку, Йонкерсу, Кергонксону й інших місцевостей. Роман Осінчук привітав о. Любомира Гузара і просив його поділитись інформаціями з присутніми.
«Наперед хочу сказати про здоров’я Патріярха Йосифа, бо мене часто про це запитують,— почав о. Л. Гузар — Беручи до уваги вік Блаженнішого Йосифа, можна сказати, що його здоров’я в доброму стані». Після цього доповідач коротко зупинився над недавно відбутим синодом. Якщо брати до уваги попередній стан нашої Церкви і його порівняти з сучасним, то можна сказати, що помітний деякий поступ. Папа Іван Павло II краще ставиться до проблем нашої Церкви. Правда, він дав відмовну відповідь на прохання Патріярха Йосифа, щоб створити Постійний Синод, бо це було б визнанням Патріярхату, але зате погодився на створення Ради для підготовки синоду, що зійшлась і вирішила відбути синод. (Треба тут завважити, що Патріярх Йосиф плянував відбути синод щойно в 1981 p., щоб можна було краще приготуватись. Редакція).
«Синод пройшов з успіхом,— говорив о. Гузар — Певний час був призначений на вибір кандидатів на митрополита і єпископів. Після цього на порядку нарад була ціла низка проблем. В синоді не брали участи ні священики, ні миряни. Експерти тільки мали можливість висловити свої реферати і зараз після цього були змушені залишити залю нарад. Цілий час під час нарад був присутній префект Східньої Конґреґації, кард. В. Рубін, який поза своїм коротким словом привітання не займав жодного становища».
О. Гузар звернув увагу на синоди, що відбулись перед двома останніми і вказав на відмінну настанову владик, які брали у них участь. Вони на попередніх синодах, хоч і брали у них участь, приймали ухвали, але вони не почувались зобов’язаними виконувати свої власні ухвали. До речі, вони не раз їхали на ці синоди добровільно або їх просили, або під тиском мирян. Цим разом вони були зобов’язані їхати. Крім цього, в них витворилося почуття своєрідної відповідальности, що вони мусять спільно діяти. Це має своє значення. Також факт вибору кандидатів на єпископів є багатомовним, бо перед тим навіть єпископи не знали, хто буде найменований. Блаженніший Йосиф був задоволений з відбутого синоду.
В дальшому о. Гузар подав досить обширну інформацію про Т-во «Свята Софія». Ідея створення Т-ва «Свята Софія» належить Блаженнішому Патріярхові Йосифові. Йому йшлось про те, щоб для всіх цих надбань, які він створив,— як храм Св. Софії, Український Католицький Університет та його філії, Патріярший двір з церквою свв. Сергія і Вакха з одної сторони мали правного власника, а з другої хтось дбав за їх утримання. Ці функції має сповняти Т-во «Свята Софія». При цьому о. Гузар підкреслив, що Т-во «Свята Софія» не є церковним товариством, але його праця є подумана для допомоги Церкві. До нього не можуть мати жодного формального і правового відношення владики, як дехто собі це пояснював, а дехто навіть писав, що коадьютор буде мати право подавати до суду. Т-во «Свята Софія» побудоване на засадах корпорації з обмеженим членством.
Завданням Т-ва «Свята Софія» є з одної сторони вдержувати надбання Патріярха Йосифа, а з другої — допомагати Церкві, для цього потрібно постійного припливу грошей. Тому Т-во «Свята Софія» повинно переводити збірки серед вірних, щоб забезпечитись потрібними фінансами. Це не може бути одноразова збірка, але систематична. Очевидно, тут є деяка трудність, бо коли робиться збірку на будову церкви чи якесь видання, то жертводавці бачать, що зроблено. У випадку Т-ва «Святої Софії» щось подібного показати не можна, бо вдержання університету завжди вимагає вкладу грошей. Жодний університет сам себе не вдержує. Отже, гроші треба буде зібрати серед наших громад від людей доброї волі і зрозуміння. Для цього є краєві Т-ва «Святої Софії», які на місцях будуть займатись цими справами.
Після вичерпної інформації присутні ставили різні питання, на які о. Гузар давав вичерпні відповіді. З огляду на пізню пору не можна було далі продовжувати дискусії і на цьому закінчено інформаційний вечір. Д-р Роман Осінчук подякував о. Любомирові Гузареві за його цінні інформації, а учасникам — за численну участь.
