В суботу, 8-го грудня 1979 р. в залі Спортового Осередку «Тризуб» у Філядельфії, парафіяни Помісної Української Католицької Церкви св. архистратига Михаїла, в Дженкінтавн біля Філядельфії, прощали свого пароха, Лева Любинського. Отець був першим душпастирем в цій парафії, яку, за благословенням їх Святости Патріярха Йосифа, в 1957 р. заснували миряни, що бажали плекати віковічні традиції українського обряду Помісної Церкви. Також прощали його дружину, Анну і дві дочки: Марту і Лідію.
Хоч як підкреслювали у своїх прощальних словах, майже усі промовці, вечір мав сумний характер. О. Любинському було жаль залишати своє стадо, як також не менший був жаль у серцях вдячних парафіян. В загальному настрій був повний тепла. Чотири роки спільних змагань за добро нашої Помісної Церкви в таких важких умовах і свідомість, що будемо дальше іти разом, хоч не в цій самій місцевості, до нашої високої мети, не давала нам сумувати.
Приємно було бачити за президіяльним столом отця митрата Степана Біляка, настоятеля Української Православної Автокефальної Церкви св. Володимира у Філядельфії з дружиною та о. Тараса Лончину, адміністратора Філії УКУ у Філядельфії, з дружиною і донечкою. На залі, крім парафіян, були теж прихожани цієї парафії, та багато гостей-друзів о. Любинського.
О. митрат Біляк в своєму прощальному слові підкреслив важливу ролю, яку відіграють парафіяни парафії у зміцнюванні дружніх взаємин поміж нами українцями обох віровизнань. Він сам був одним із тих, які активно допомагали ставити перші кроки партіяршій парафії св. Володимира і Ольги в Чікаґо. Промовляв теж Ілярій Мазепа, який у перших двох роках існування цієї парафії, був першим радним Парафіяльної Ради. Від парафіян прощав о. Любинського і його родину інж. Степан Чорпіта. Він підкреслив у своїй промові великі заслуги о. Лева, який, за весь час душпастирювання, ідучи точно за вказівками їх Святости Патріярха Йосифа, намагався поставити парафію на високому релігійному рівні, та, щоб під кожним оглядом вона могла бути взірцем для інших.
Промови і вечеря були переплітані виступами дітей. Маланка Турченюк і Ромчик Люба вручили о. Любинському китицю червоних рож. Одарка, Дмитрик, Івасик і Маланка Турченюки, Олег і Ромчик Люби, Уляна, Оля, Маріянна, Оксана і Мартуся Михайлюківни рецитували вірша «Отцеві Парохові» Богдана Стефанишина, окремо написаного для цієї цілі. Маріянна Михайлюк виголосила «Молитву за Батьківщину» Т. Шевченка. Сестри Михайлюківни спільно рецитували: «Заграва», О. Зореслава і «В дорогу» Катрусі Михайлюк. На закінчення програми сестри Михайлюківни при акомпаніяменті ґітари виконали чотири розвагові пісні.
В кінцевому слові о. Любинський і його дружина сердечно дякували усім присутнім за Теплі слова прощання, та дітям за виконання програми. Вдячні парафіяни та приятелі обдарили о. Любинського і його родину, як вияв вдячности та признання за їхню піонерську працю в парафії, численними дарунками і вручили дар любови.
Програмою вечора, яку гарно підготовив комітет, вміло проводив д-р Володимир Пушкар.
Всечеснішому о. Любинському, який на власне бажання відійшов з цієї парафії, бажаємо багато успіхів у його дальшій душпастирській праці. Бажаємо йому так, як бажали діти словами вірша Богдана Стефанишина:
Живіть в здоров’ю довгий вік
У ласці пресвятого Бога,
Щоб кращий був ваш кожний рік
І вся душпастирська дорога.
Д. С.
