Дорогі Браття і Сестри!
Різдво для української християнської душі — то наймиліша подія, найщасливіший празник в році. Багато в тому є причин, зокрема в нашій душі, характері і таки в нашій долі. Хоч подія народження нашого Спасителя є цілком надприродна , однак вона в Божих плянах тісно злучена із життям і долею людини. На те Христос і прийшов на землю, щоб у всьому бути подібним до нас, щоб в той спосіб найкраще те наше життя змінити і виповнити його новим Божим змістом.
От візьмім хоч би такі сумні слова в цій радісній події: «не було для них місця в гостинниці». Тому св. Йосиф і Пречиста Діва Марія пішли до печери. Чи не находимо в цих словах і долі Христа нашу долю? на своїй землі, а скільки разів в історії, ми не мали на ній місця, ми не мали на ній своїх прав, ба що більше — нас змушували цю землю рідну покидати, нас виселювали, засилали, викидали. Ми це звали лихоліттями, бо з тим були пов’язані і всякі руїни нашого добра. Не було для нас місця…
Скільки разів ми тут з Вами святкуємо Різдво, все думаємо про те, що для нашої Церкви, яка стільки добра зробила своєму народові, нема місця на нашій рідній землі. Вона мусіла шукати захист деінде. Тут, Дорогі Мої, перенесено все, що плекалось у рідному Львові, що заборонене там тепер. Там для великих здобутків Слуги Божого митрополита Андрея не було місця. Найшлось воно тут.
Нехай ця святвечірня різдвяна хвилина із цими словами пригадає нам цю велику правду, для якої ми тут живемо і працюємо. Ми знайшли тут місце, щоб при помочі нього відбудувати колись покинуте місце в Україні, де маємо для Христа жити і працювати. Нехай Христос-Дитя поможе нам в цьому — тут для тієї праці приготовитись і колись по повороті з Єгипту в рідному Назареті для Христа працювати. Цього Вам бажаю в цей Святий Вечір, щоб Ви мали місце на вільній своїй землі! Нехай цьогорічне Різдво про це нам каже і нехай ця думка буде нашою в Христі радістю! З нами Бог! Христос рождається!
6. 1. 1980
Під час святої Вечері на УКУ.
+ Йосиф Патріярх і Кардинал
